Свята Євпраксія діва, Тавенська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 25-й день

Свята Євпраксія була дочкою константинопольського вельможі Антигона, родича святого благовірного царя Феодосія Великого (379–395).

Антигон і його дружина Євпраксія були благочестиві і роздавали незаможним щедру милостиню. У них народилася дочка, яку назвали також Євпраксією.

Невдовзі Антигон помер, і мати пішла від царського двору й разом з донькою вирушила до Єгипту під приводом огляду своїх володінь. Там поблизу Фіваїди був жіночий монастир з суворим уставом. Життя насельниць привабило благочестиву вдову. Вона захотіла допомогти цій обителі, але ігуменя Феодула відмовилася й сказала, що черниці цілком віддали себе Богу і не бажають придбання жодних земних багатств. Ігуменя погодилася прийняти тільки свічки, фіміам і олію.

Маленькій Євпраксії в цей час виповнилося сім років. Вона полюбила чернечий уклад і вирішила залишитися в обителі. Благочестива мати не перешкоджала її бажанню. Залишаючи доньку в обителі, Євпраксія просила дівчинку бути смиренною, ніколи не думати про своє шляхетне походження, служити Богові та сестрам зі старанністю.

Через деякий час мати померла. Дізнавшись про її смерть, цар Феодосій послав святій Євпраксії молодшій лист, нагадуючи їй, що в п’ятирічному віці батьки заручили її з сином одного сенатора і він бажає, щоб вона виконала дану батьками обіцянку. У листі-відповіді свята Євпраксія написала цареві, що вже вступила до лику наречених Христових і просить царя розпорядитися її майном, роздавши його на користь Церкви і нужденних.

Свята Євпраксія, приходячи у вік, все більше посилювала свої подвиги. Спочатку вона їла їжу один раз на день, потім через два-три дні й більше і, нарешті, раз на тиждень. Піст вона поєднувала з виконанням усіх монастирських послухів: смиренно працювала в куховарні, мила посуд, підмітала приміщення і служила сестрам зі старанністю та любов’ю.

Сестри любили смиренну святу Євпраксію. Але одна із них заздрила їй і всі її подвиги пояснювала бажанням прославитися. Сестра стала дошкуляти їй і докоряти, проте свята діва не суперечила їй, а смиренно просила пробачення.

Багато лиха ворог роду людського завдавав святій. Одного разу вона, дістаючи воду, впала в колодязь, звідки її витягли сестри. Іншим разом свята Євпраксія рубала дрова для куховарні й розсікла собі ногу сокирою. Коли вона несла оберемок дров угору сходами, то наступила на край свого одягу й впала і гостра скіпка встромилася їй біля ока. Усі ці напасті свята Євпраксія переносила з терпінням, і коли її просили дати собі трохи відпочинку, то не погоджувалася.

За подвиги Господь удостоїв святу Євпраксію дару чудотворіння: по її молитві зцілилася глухоніма і розслаблена дитина, звільнилася від недуги біснувата жінка. До монастиря стали приносити хворих для зцілення. Свята діва ще більше смирялася, вважаючи себе останньою зі всіх сестер.

Перед кончиною святої Євпраксії ігумені було видіння. Свята діва була приведена у світлий чертог і вклонялася Цареві, Який сидів на Престолі й був оточений святими ангелами, а Пречиста Діва показала святій Євпраксії світлу обитель та сказала їй, що її приготовано для неї і що вона через десять днів увійде до цієї обителі.

Ігуменя і сестри гірко плакали, не бажаючи розлучатися зі святою Євпраксією. Сама ж свята, дізнавшись про видіння, плакала через те, що не готова для переходу у вічність, і просила ігуменю благати Господа залишити їй життя хоча б на один рік для покаяння. Ігуменя втішала святу Євпраксію і говорила, що Господь удостоїть її Своєї великої милості. Раптово свята Євпраксія відчула себе погано і, розхворівшись, невдовзі мирно померла у віці тридцяти років († 413).