Праведна Емілія Кесарійська (Каппадокійська)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 1-й день

Свята Емілія народилася в Кесарії між 305 і 315 роками в багатій сім’ї, якій належали великі володіння Малої Азії. У юності вона вирізнялася рідкісною красою. Але, будучи глибоко віруючою, свята готувала себе до безшлюбності. Однак вона рано осиротіла. Її батько прийняв мученицьку смерть за часів імператора Лікінія. Тоді одиноких дівчат часто викрадали для насильницького заміжжя. Побоюючись цього, Емілія вийшла заміж за адвоката Василія, який згодом став ієреєм. Василій був відомий як освічена і благочестива людина.

Святитель Григорій Богослов пише, що їхній шлюб полягав не так у тілесному союзі, як у спільному прагненні до чесноти. Вони дбали про жебраків, приймали мандрівників, значну частину свого майна витрачали на благодійність. Господь благословив Емілію багатоліттям, і в неї було десять дітей.

Праведну Емілію шанують як матір, котра виростила п’ятьох святих: Василія Великого, єпископа Кесарії Каппадокійської; Григорія, єпископа Ніського; Петра, єпископа Севастійського; преподобну Макріну Молодшу і блаженну Феосевію.

Після смерті батька старша дочка Макрина допомагала Емілії вести домашнє господарство. Коли діти виросли, свята Макрина переконала матір вести чернечий спосів життя. Разом вони пішли до віддаленого маєтку на березі річки Ірис, у сучасній Туреччині, і заснували там обитель. Деякі із відпущених ними рабинь захотіли разом з ними зректися світу і піти в монастир.

В обителі все в них було спільне: одна келія, один стіл, один одяг. Усе необхідне для життя в них було порівну. Вони служили Господеві однодушно, у смиренні, лагідності і любові. Одна постійна була у них справа — богомислення і молитва. Піклування і труди для потреб тіла вони вважали неважливими подіями, а не справою.

Доживши до похилого віку, Емілія наблизилася до смерті. Дізнавшись, що вона перебуває на смертному одрі, до неї в обитель прийшов її молодший син Петро. Разом зі святою Макриною він доглядав матір під час її хвороби.

Під час самого розлучення з тілом святої Емілії біля ліжка з обох боків сиділи Макрина і Петро. Вони називали по іменах інших братів і сестер, а праведна Емілія всім, як скарб, залишала своє материнське благословення. Потім, поклавши одну руку на Макрину, а другу на Петра, вона сказала, звернувшись до Господа:

— Тобі, Господи, віддаю початок і десятину від плодів мого черева: початок — ця першонароджена дочка, десятина — цей останній син! Ти в Старому Завіті повелів приносити Тобі початок і десятину плодів; нехай Тобі будуть вони сприятливою жертвою і нехай зійде на них Твоя святиня!

З цими словами праведна Емілія померла у віці сімдесяти трьох років.