Священномученик Зосима Пепенін, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Зосима народився 25 вересня 1888 року в бідній селянській сім’ї в селі Пепеніно. Навчався у церковноприходській школі. В юності протягом року був послушником в одному із монастирів.

1913 року святий Зосима закінчив Іркутську духовну семінарію. Він одружився з дочкою іркутського протоієрея Михаїла Чирцева. Після висвячення з 1913 до 1917 року отець Зосима служив священником у селі Борисівському під Барнаулом у Томській губернії. Згодом він служив у різних частинах країни, а 1929 року був призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Крилатському біля Москви.

Чотири рази отця Зосиму заарештовували. Востаннє це сталося у квітні 1935 року, у Велику Суботу. Вісім місяців отець Зосима провів у Бутирській в’язниці в Москві. Оосблива нарада при УНКВС СРСР засудила його на три роки ув’язнення в Карагандинському виправно-трудовому таборі.

У день звільнення звідти батюшка був заарештований за звинуваченням у тому, що він “підтримуючи тісні відносини з вороже налаштованими до радянської влади і радянського уряду в’язнями, проводив агітаційну роботу, кажучи, що за царя Миколая робітничому класу жилося краще”. Трійка УНКС у Карагандинській області засудила його на розстріл.

Священномученик Зосима Пепенін був розстріляний 2 листопада 1937 року в селі Долинському (Долинці) Карагандинської області. Місце його поховання невідоме.