Священномученик Юліан Галатійський, пресвітер, і з ним сорок мучеників

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 12-й день / вересня на 13-й день (окремо пам’ять сщмч. Юліана)

Святий мученик Юліан жив у IV столітті недалеко від стародавнього міста під назвою Анкіра. Правителю Галатійської області донесли, що в одній печері ховається пресвітер Юліан з сорока однодумцями і звершує там богослужіння. Святого Юліана схопили і вимагали видати інших християн, які встигли сховатися, але він рішуче відмовився.

Язичники наказали святому пресвітеру принести жертву їхнім богам, але й на це він не погодився. Тоді його оголили і поставили на розпечену залізну решітку. Мученик осінив себе хресним знаменням, і ангел Господній охолодив полум’я. Святий Юліан залишився неушкодженим.

На запитання правителя, хто він і як погасив вогонь, мученик сказав: «Я — Божий слуга». Кати привели стареньку матір святого і погрожували їй, що коли вона не вмовить сина принести жертву ідолам, то її віддадуть на поталу. Мужня жінка відповіла, що, коли проти її волі осквернять тіло, це не буде поставлено їй у провину перед Богом, а навпаки, вважатиметься за мученицький подвиг.

Посоромлені мучителі відпустили старицю, а святого Юліана засудили на смертну кару. У передсмертній молитві священномученик старанно дякував Богові і просив укріпити його для перенесення страждань. Святий Юліан попросив також особливу благодать у Бога: щоб людям, які братимуть землю з місця його поховання, давалося прощення гріхів і позбавлення від пристрастей, а на поля їхні не нападали шкідливі комахи або птахи.

Звертаючись до Бога: «Господи, прийми дух мій з миром!» — мученик схилив свою голову під меч. Тоді пролунав голос, який закликав його в Небесне Царство. Цей голос почули і ті християни, які ховалися в печері. Надихнувшись, вони пішли на місце страждання святого Юліана, де знайшли його вже померлим. Вони однодушно сповідали себе християнами. Їх зв’язали й привели до правителя, який звелів і їм відсікти голови.