Священномученик Євгеній Ісадський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 18-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священник Євгеній народився 1879 року в селі Погост-Преображенський Єгор’євського повіту в сім’ї диякона Герасима Ісадського. Після закінчення Рязанської семінарії, 1901 року він був висвятили на священника до Петропавлівської церкви в селі Маліво Єгор’євського повіту (нині Коломенський район). Тут він зустрів гоніння від безбожної влади наприкінці 20-х років.

Перед престольним святом сестра місцевого вчителя повідомила священникові, що влада не дозволить йому цього разу ходити по домівках парафіян з молебнями. Чутка про це швидко поширилася селом. Багато хто став говорити, що влада збирається, імовірно, зовсім закрити храм. Батюшка звершив богослужіння на престольне свято. Потім, як і з давніх-давен, ходив по домівках парафіян з молебнями, оскільки офіційної заборони не надійшло і справа обмежилася чутками.

15 липня 1929 року ієрей Євгеній на прохання парафіянина відслужив всенічну у нього в будинку. Але, прийшовши додому, того ж вечора отримав письмове розпорядження припинити службу в церкві і ходіння по домівках через епідемію скарлатини. 18 липня, на пам’ять преподобного Сергія, службу було скасовано. Батюшка пояснив парафіянам, що є письмова заборона, але вона тимчасова. Якщо служба для вірян так необхідна, то їм треба клопотати законним порядком перед владою.

Селом стали ширитися чутки, що церкву закрили назовсім. І мало-помалу серед жителів села визріло переконання скликати збори і клопотати про відкриття святині. Було складено прохання про відкриття храму, під яким підписалися всі парафіяни.

18 липня, на самих зборах багато жінок стали кричати, що церква їм потрібна, і вимагали від голови сільської ради негайного її відкриття. Голова відповів, що для цього потрібен письмовий дозвіл лікаря. Дізнавшись, що рішення залежить від лікаря, малівці вирушили до нього додому. Він, побачивши обурений натовп, дав у запечатаному пакеті своє рішення, що не заперечує проти відкриття храму. Пакет передали голові сільської ради, і той дав свій дозвіл. У храмі одразу відновилися богослужіння. Здавалося, що конфлікт вичерпано.

Однак коломенський відділ ОДПУ вирішив розпочати слідство у справі масового виступу вірян під керівництвом священника. 4 серпня 1929 року отця Євгенія заарештували й ув’язнили в коломенській в’язниці. На допиті він виклав увесь перебіг подій у селі, зовсім не підозрюючи, що це матиме для нього серйозні наслідки. Закінчуючи свідчення, священник додав, що не знає, хто був ініціатором скликання зборів 18 липня.

14 жовтня 1929 року особлива нарада при колегії ОДПУ засудила отця Євгенія на три роки ув’язнення до концтабору. 14 листопада його відправили на Соловки. Але поки етап досяг пересильного пункту в карельському місті Кемь, навігація вже закінчилася, і батюшка був залишений у таборі на континенті.
Священник Євгеній Ісадський помер 31 січня 1930 року в одному із Біломорсько-Балтійських концтаборів. Його поховали в невідомій могилі.