Священномученик Єміліан єпископ і з ним Іларіон, Діонісій та Єрміп

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 18-й день

Священномученики Єміліан, єпископ Требійський, і з ним священномученик Іларіон ієромонах і мученики Діонісій та Єрміп народилися й жили у Вірменії. Після смерті батьків брати Єміліан, Діонісій і Єрміп та їхній вчитель Іларіон залишили батьківщину й приїхали в Італію, до міста Сполітон. Там святий Єміліан став проповідувати Євангеліє язичникам. Завдяки своєму суворому, доброчесному життю він здобув глибоку повагу християнської громади і був обраний єпископом міста Требії, прийнявши архієрейське висвячення від святого папи Римського Маркеліна.

Переселившись у Требію, святитель Єміліан навернув багатьох язичників до Христа, за що був представлений на суд імператору Максиміану (284–305). Святитель запропонував імператору самому переконатися в силі молитви до Христа. Була принесена розслаблена з давнього часу людина. Скільки не намагалися жерці зцілити його прикликанням ідолів, вони нічого не добилися. Тоді святитель Єміліан, помолившись Господу, ім’ям Іісуса Христа наказав розслабленому встати, і він, піднявшись здоровим, радіючи, сам пішов додому.

Це чудо було таким переконливим, що імператор став схилятися до визнання істини у Христі, але жерці переконали його, ніби святитель діє чарами. Святий Єміліан був підданий жорстокому катуванню, перед яким Господь укріпив його, сказавши: «Не бійся, Єміліане, Я Сам з тобою».

Мученика прив’язували до колеса, кидали в кипляче олово, топили в річці, віддали в цирк на поживу звірам, але він залишився неушкодженим. Побачивши такі чудеса, народ став кричати: «Великий Бог християнський! Нехай раба Його буде відпущено на волю!» Того дня увірували у Христа тисяча людей, і всі прийняли мученицькі вінці. У люті правитель велів убити і звірів, які не розтерзали святителя, котрий дякував Господу, що й дикі звірі приймають смерть за Христа.

Святителя Єміліана разом з братами й вчителем ув’язнили, і після жорстоких тортур священномученики Іларіон, Діонісій та Єрміп були усічені мечем.

Єпископа Єміліана стратили за містом. Коли кат ударив по шиї мученика мечем, він став м’яким, наче віск, і не завдав жодної рани святому. Воїни впали до його ніг, просячи прощення і сповідуючи Христа Істинним Богом. Ставши на коліна, святий молився за них і просив Господа удостоїти його мученицької смерті.

Молитва його була почута: інший кат відсік святому голову. Побачивши молоко, яке витекло із рани, багато язичників увірували в Христа і з честю поховали тіло святого. Це відбулося близько 300 року.