Священномученик Єфрем Долганьов

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 16-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день — Собор Єкатеринбурзьких святих

Священномученик Єфрем Долганьов народився 28 січня 1874 року в містечку Петрівки Ананьївського повіту Херсонської губернії, був братом священномученика Гермогена, єпископа Тобольського і Сибірського. Закінчивши Одеське духовне училище, він 1887 року вступив до Одеської духовної семінарії, яку в 1893 році закінчив за першим розрядом, і після навчання там збирався вступати до Московської духовної академії. Однак важке матеріальне становище сім’ї змусило його засумніватися, чи зможе він навчатися в Академії, не отримуючи стипендії. Його брат, ієромонах Гермоген, запевнив, що матеріально допоможе йому.

Навчаючись в Академії, Єфрем все ж намагався не обтяжувати нікого і за можливості заробляти сам; з цієї причини він одного разу запізнився на початок занять і був змушений 23 вересня 1896 року писати ректору пояснення.

Прохання дозволити продовжити навчання було задоволене, і 1897 року Єфрем Долганьов закінчив Академію. Його кандидатською роботою стала праця під назвою «Огляд найголовніших подій із історії Абіссинської Церкви від початку її існування до пізніших часів».

23 грудня 1899 року наказом обер-прокурора Святішого Синоду Єфрем Долганьов був призначений помічником інспектора Володимирської духовної семінарії, а 13 листопада 1901 року архієпископ Володимирський Сергій (Спаський) призначив його викладачем до Володимирського єпархіального жіночого училища. 28 січня 1902 року Єфрем Долганьов був висвячений на священника до Петропавлівського придворного собору в Санкт-Петербурзі.

Вступивши на пастирську ниву, отець Єфрем поставився до своїх нових обов’язків дуже трепетно. Вони включали в себе служіння разом з іншими священниками Петропавлівського собору в церкві святителя Миколая Чудотворця при Маріїнському палаці та церкві святого благовірного князя Олександра Невського в імператорському Анічковому палаці, а також викладання Закону Божого в навчальних командах Петроградської кріпосної артилерії.

Після Лютневої революції 1917 року отець Єфрем з сім’єю перебрався до Тобольська, де в цей час став служити його брат єпископ Гермоген, і оселився у відведених для них кімнатах у будівлі духовної консисторії.

Після арешту єпископа Гермогена протоієрей Єфрем разом зі священником Михаїлом Макаровим і присяжним повіреним Константином Мінятовим увійшов до складу єпархіальної делегації, яка клопотала про звільнення архіпастиря. Клопотання закінчилося арештом протоієрея Єфрема Долганьова, священника Михаїла Макарова і Константина Мінятова, мученицька смерть яких передувала кончині святителя.