Священномученик Володимир Лозина-Лозинський
Місяця грудня на 13-й день
Священномученик Володимир Константинович Лозина-Лозинський народився 1885 року в місті Духовщина Смоленської губернії в сім’ї земських лікарів. Володимир ріс дуже хворобливою і вразливою дитиною, вирізнявся незвичайною добротою і безкорисливістю. У 1904 році він вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, а в 1910 році – на службу в Урядовий Сенат.
Коли почалася Перша світова війна, Володимир Константинович керував перевезенням поранених з Санкт-петербурзьких вокзалів і розподіляв їх по госпіталях, самовіддано працюючи цілу добу.
Після закриття більшовиками Сенату 1917 року він вступив на роботу статистиком на Московсько-Рибінську залізницю. У 1920 році вступив до Богословського інституту в Петрограді. Після рукопокладення на священника отець Володимир до 1923 року був настоятелем університетської церкви Всіх Руських святих на Біржовій лінії.
У лютому 1925 року його заарештували і засудили до 10 років таборів за звинуваченням у монархічній змові та служінні панахид із поминанням імператорської сім’ї. Спочатку отець Володимир відбував термін на Соловках. За спогадами співузників-соловчан, він був “такий повітряно-світлий, такий легко-добрий, що, здається, був втіленням безгрішної чистоти, яку ніщо не може заплямувати”. У 1928 році ув’язнення в таборі замінили засланням до Сибіру на п’ять років. Священника відправили в глухе село П’яново Іркутської області. Після звільнення отець Володимир із 1934 року служив у церкві Успіння на Волотовому полі в Новгороді. У 1935 році він став настоятелем кафедрального Михайло-Архангельського собору.
1936 року протоієрея Володимира заарештували й обмовили як члена групи “Народна демократія на основі недержавного капіталізму”. 26 грудня 1937 року в Новгороді священномученика Володимира розстріляли. Місце його поховання залишилося невідомим.
У 2000 році священномученик Володимир Лозина-Лозинський був прославлений в лику святих.