Священномученик Василій Смоленський пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 30-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Василій народився в 1869 році в селі Савельєво Киясовської волості Серпуховського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Петра Михайловича і його дружини Євдокії Олександрівни Смоленських. Закінчивши в 1891 році Московську духовну семінарію, Василій того ж року був висвячений на священника до храму Казанської ікони Божої Матері в селі Ламишино П’ятницької волості Звенигородського повіту Московської губернії.

У 1918 році отець Василій був за неправдивим доносом заарештований і ув’язнений у звенигородську в’язницю. Звідти його звільнили через сім днів, після того як справу розібрали. Визнаний невинним і звільнений, він повернувся служити до Казанського храму.

Однак чергове посилення гонінь на Православну Церкву не оминуло його. У вересні 1929 року місцеві комсомольці, викликані до слідчого ОДПУ, дали свідчення проти священника. 19 жовтня отець Василій був заарештований і поміщений до Бутирської в’язниці в Москві. Наступного місяця Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила священника на три роки заслання до Північного краю, і його відправили до міста Онеги.

14 серпня 1933 року отець Василій повернувся із заслання додому. Але місцева влада наказала йому, як такому, що відбув покарання, виїхати із села за сто один кілометр від Москви. Священник оселився в селі Холмець Шаховського району Московської області та з 24 жовтня того самого року став служити там у Микільській церкві. Маючи до цього часу всі церковні нагороди, він до дня святого Великодня 1934 року був нагороджений митрою.

У серпні 1936 року в храмі в селі Черленково відбулася бесіда, на якій були присутні священник, котрий служив тут, диякони і черниці, і під час неї було порушене питання про політичні судові процеси, які проводилися радянською владою. Усе це дійшло до НКВС, і 19 вересня 1936 року диякона Іоанна Феліцина заарештували, а учасників бесіди викликали як свідків, і вони підтвердили почуте. Разом із ними був допитаний 23 вересня і протоієрей Василій, оскільки було відомо, що він знайомий з заарештованим дияконом. Через малодушність він разом зі всіма підтвердив усе запропоноване слідчим.

У травні 1941 року протоієрею Василію було наказано в адміністративному порядку покинути межі Московської області, і він виїхав до села Ново-Нікольське Ярославської області. У Ново-Нікольському отець Василій чотири місяці домагався від місцевої влади, щоб йому дозволили служити. Проте дозволу йому не дали, і він виїхав до села Кончеєвого Смоленської області. Тут його застала війна. Коли фронт наблизився впритул до села й стало чутно близьку канонаду артилерійських знарядь, він, тікаючи від німців, повернувся до села Холмець, куди, втім, невдовзі ввійшли передові частини німецької армії. Отець Василій прийняв рішення відновити богослужіння.

У січні наступного року німці покинули Холмець і в нього увійшли частини Червоної армії. Протоієрей Василій продовжував служити в храмі. Комуністична влада, незважаючи на війну, не змінила свого ставлення до християнства, і щойно відсувалася лінія фронту, на звільненій від окупантів території одразу ж поновлювалися гоніння. Від переслідувань не рятували ні тяжкі хвороби, ні вік — протоієрею Василію виповнилося на той час сімдесят три роки. 2 березня 1942 року його заарештували за звинуваченням у тому, що він за німецької влади відновив богослужіння, і помістили до Таганської в’язниці в Москві. Почалися багатоденні допити.

10 квітня слідство було закінчено. 15 квітня було затверджено обвинувальний висновок: протоієрея Василія звинувачували в тому, що він «перебуваючи на тимчасово окупованій території німецькими загарбниками, увійшов у тісний зв’язок з німецьким командуванням, став їхнім активним пособником…».

Протоієрей Василій Смоленський помер у лікарні Таганської в’язниці 12 червня 1942 року і був похований у безвісній могилі. Справу його, однак, продовжували розглядати, і 10 липня 1942 року її відправили на розгляд Особливої Наради при НКВС. 15 липня 1942 року Особлива Нарада засудила протоієрея Василія на розстріл. Однак вирок щодо нього виконати вже не можна було.