Священномученик Валентин (Уалентин), єпископ Інтерамський (Італійський), і три учні його, мученики Прокул, Єфів та Аполлоній, і праведний Авундій

Місяця липня на 30-й день

Святий Валентин був єпископом міста Інтерамни в Умбрії (Італія). Він сподобився від Бога дару лікувати хвороби, прикликаючи ім’я Господа Іісуса Христа. За правління імператора Авреліана (270–275 рр.) троє юнаків, Прокул, Єфів і Аполлоній, прийшли із Афін до Рима для вивчення наук і оселилися в будинку свого наставника Кратона. Син Кратона, Хоримон, пошкодив собі спину, яка зігнулася так, що юнак не міг випрямитися. Три роки він звертався до різних лікарів, але марно. Нарешті, Кратон запросив єпископа Валентина помолитися за його хворого сина.

Прийшовши до Рима, святитель зачинився з юнаком у кімнаті і старанно молився всю ніч. Наступного ранку юнак вийшов з кімнати цілком здоровим. Звістка про це диво поширилася в Римі, і багато хто став навертатися до християнської віри, зокрема й син градоначальника на ім’я Авундій.

Градоначальник, язичник-фанатик, весь свій гнів звернув на святителя Валентина. Валентина стали примушувати зректися віри і поклонитися ідолам. Не домігшись успіху, його кинули у в’язницю. Тут його стали відвідувати учні Кратона, які прийняли християнство. Але невдовзі святому Валентину відсікли голову.

Після нього постраждали також і учні Кратона: Прокул, Єфів і Аполлоній — за поширення християнської віри. Авундій поховав їх біля гробу священномученика Валентина.