Священномученик Стефан Ярошевич, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 2-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Стефан, Степан Олександрович Ярошевич, народився 1883 року в селі Осташкове Проскурівського повіту Подільської губернії в сім’ї псаломщика. Степан Олександрович здобув середню освіту і став священником. Відомо, що з 1930 до 1935 року він служив у селі Горячівка Вінницької області.

7 листопада 1935 року отця Стефана заарештували і засудили на шість років виправно-трудового табору. Відбувати строк йому довелося в Коктун-Кульському відділенні Карагандинського табору НКВС у Казахстані, де він працював будівельником.

У серпні 1937 року в Карагандинському таборі провели декілька арештів, був заарештований і отець Стефан. Усім, хто проходив у груповій “справі священника Василія Зеленського та ін.”, висунули обвинувачення. Отцю Стефану закидали: “перебував у к/р (контрреволюційній — ред.) групі, яка влаштовувала нелегальні моління на сопках, де спорудили хрест, а/р (антирадянська — ред.) агітація, влаштовував панахиду за розстріляними ворогами народу, відмовився вийти на ударник зі скиртування сіна”. В обвинувальному висновку було роз’яснення: “…після розстрілу ворогів народу Тухачевського та ін. спільно з Зеленським влаштував панахиду за розстріляними, називаючи їх своїми людьми”. Винним себе отець Стефан не визнав, на допитах давав коротку відповідь: “Нічого не говорив, нічого не знаю. Знаю тільки Зеленського”.

10 вересня 1937 року трійка при Управлінні НКВС у Карагандинській області засудила ієрея Стефана Ярошевича на найвищу міру покарання. 15 вересня він був розстріляний разом з єпископом Дамаскіним (Цедриком) та іншими священнослужителями.