Священномученик Стефан, папа Римський, і ті, що з ним

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 2-й день

Священномученик Стефан І, папа Римський, постраждав у 257 році, в часи правління імператора Валеріана. Перебуваючи на престолі первосвятителя Римського з 253 до 257 року, він ревно боровся проти єресі Новата, який навчав, що не слід приймати тих, хто навертався із єретиків.

Ховаючись під час гоніння на християн, святитель охрестив багатьох язичників, зокрема військового трибуна Немезія, котрий навернувся до Христа після того, як святитель зцілив його дочку Люціллу. Немезій, висвячений у сан диякона, і його дочка були усічені мечем.

Їхній управитель Симфроній, приведений трибуном Олімпієм до храму Марса на катування, молитвою розтопив золотого ідола, після чого трибун з дружиною Екзуперією і сином Теодолом увірували й охрестилися. Усіх їх було спалено. Останки мучеників були поховані святим папою Стефаном.

Тоді ж були обезголовлені його дванадцять кліриків: Бон, Фавст, Мавр, Примітив, Калюмніоз, Іоанн, Екзуперанцій, Кирил, Феодор, Василій, Кастел, Гонорат і Тертуллін, навернений святим Стефаном. Зрештою, сам святитель Стефан був приведений до імператора Валеріана, який засудив його на усічення мечем у храмі Марса. Але по молитвам святого більша частина храму зруйнувалася, а воїни розбіглися.

Святитель сховався в катакомбах, в усипальниці святої Лукини. Там він прийняв мученицьку кончину від воїнів, котрі прийшли у той час, як він повчав християн.