...

Священномученик Петро Лебедєв, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 14-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця червня на 7-й день — Собор Іваново-Вознесенських святих

Священномученик Петро Олександрович Лебедєв народився 5 листопада 1889 року в місті Галич Костромської губернії в сім’ї вчителя духовного училища Олександра Лебедєва, згодом священника Преображенського собору Галича. Петро виховувався в суворо християнському дусі, у простоті, покірності, стриманості і смиренності.

У 1904 році він закінчив Галицьке духовне училище за II розрядом, а в 1910 році закінчив Костромську духовну семінарію за I розрядом.

Потім Петро працював викладачем Закону Божого в місті Шунге. Там він познайомився з майбутньою дружиною, вчителькою тієї самої школи Варварою Тимофіївною.

1910 року Петро був висвячений на диякона, в 1911 році був рукопокладений на ієрея. Він став служити на посаді другого священника в церкві Іллі Пророка села Родники Юр’євецького повіту Костромської губернії.

Отець Петро вирізнявся безкорисливістю, аскетизмом і людяністю. Він говорив парафіянам: “Люди мого сану не повинні відрізнятися багатством від звичайних рабів Божих”. Отець Петро жив з сім’єю в церковній сторожці і не брав з парафіян грошей за треби. На знак подяки парафіяни безкоштовно збудували йому будинок.

З червня 1917 року отець Петро був головою п’ятого Юр’євецького окружного управління.

Після революції 1917 року священник виступив як противник богоборчої влади, і з 1918 року й до самої його смерті за ним стежили.

1921 року отець Петро возведений в сан протоієрея і призначений настоятелем Іллінського храму села Родники та благочинним повіту.

Завдяки трудам отця Петра було створено парафіяльну бібліотеку. Він збирав дітей для занять з Закону Божого, на його проповіді збиралися жителі навіть із навколишніх сіл. Отець Петро не боявся залякування з боку безбожників, закликав духовенство постояти за православні храми, відважно брав участь у дискусіях з безбожниками. Завдяки йому парафіяни не прийняли обновленство і продовжували прикрашати свій храм.

У 1932 році отець Петро був заарештований. Його дружину і п’ятьох дітей вигнали із дому. Перебуваючи в ув’язненні, священник два з половиною роки працював у радгоспі під Іваново, постійно зазнаючи глузувань, знущань і образ.

1935 року батюшка був звільнений і повернувся до служіння в село Родники. Коли місцева влада вирішила закрити храм, отець Петро не побоявся влаштувати збір підписів на його захист.

У ніч на 8 жовтня 1937 року отець Петро був заарештований разом з другим священником храму отцем Миколаєм Розочовим і відправлений до в’язниці в Іваново.

Священникам було запропоновано зректися сану. Вони рішуче відмовилися, отець Петро вимовив: “Хто служить Богу Єдиному, Живому й Істинному, той ніколи не погодиться зрадити свою паству і жити з лиходіями”. За ці слова він був жорстоко побитий і безпорадний кинутий у камеру.

Вранці 27 жовтня 1937 року отець Петро і отець Миколай були розстріляні на подвір’ї Івановської в’язниці.

26 грудня 2003 року священномученик Петро Лебедєв був прославлений в лику святих.