Священномученик Петро Кравець, диякон
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Петро Андрійович Кравець народився 1885 року у місті Ніколаєвську Самарської губернії. До 1914 року він служив продавцем у купця-мануфактурника в Ніколаєвську. 1907 року він закінчив фельдшерську школу і під час Першої світової війни служив фельдшером на Німецькому фронті. З 1918 року Петро Андрійович проходив службу в Червоній армії, 1923 року демобілізувався.
У 1921 році, ще будучи в армії, Петро Андрійович був висвячений на диякона у Свято-Троїцькому соборі Саратова. Він був направлений для служіння на батьківщину, до міста Ніколаєвська.
Там у 1923 році отця Петра вперше було заарештовано за «приналежність до церковної громади Тихонівської орієнтації», але справжньою причиною арешту була його активна боротьба з обновленством. Справа була передана до ОДПУ Нижньо-Волзького краю. Святий Петро був поміщений до ніколаєвської в’язниці, де провів два тижні. Згодом у 1920-х роках він двічі був заарештований у Саратові. Другий із цих арештів відбувся 1926 року за звинуваченням в «антирадянській агітації».
1930 року митрополитом Саратовським Серафимом (Александровим; † 1937) диякон Петро був призначений на посаду псаломщика саратовського храму в ім’я первоверховних апостолів Петра і Павла. У документах є згадка про те, що владика Серафим возвів отця Петра в сан протодиякона, але де і коли це сталося, невідомо.
Коли митрополита Серафима в серпні 1933 року перевели на Казанську кафедру, він узяв свого протодиякона із собою. У Казані святий Петро був призначено служити до Богоявленської церкви.
5 березня 1935 року отця Петра було заарештовано в Казані і 13 вересня того ж року Особливою нарадою при НКВС СРСР було засуджено. Новомученика звинувачували в тому, що він «систематично проводив антирадянську, антисемітську агітацію, поширював провокаційні чутки, через свого сина проводив дезорганізаторську діяльність серед учнів і впроваджував співчутливі настрої щодо терактів над членами радянського уряду». Він був засуджений на три роки ув’язнення у виправно-трудовому таборі і направлений до Карагандинського табору НКВС.
19 вересня 1937 року протодиякон Петро Кравець був заарештований на ділянці Карагандинського табору під назвою Тартаул. Підставою для цього стало те, що він «… входив до групи колишніх священників, як і Нікольський, поширював чутки, що їх направили до “Тартаулу” спеціально для загибелі в’язнів». Окрім святого Петра і священномученика Леоніда Нікольського, у цій справі були засуджені ще вісім священнослужителів та один мирянин. В обвинуваченні святий Петро винним себе не визнав, але не заперечував того, що виконував складені ним молитовні пісні перед вірянами.
Рішенням Трійки при УНКВС у Карагандинській області від 31 жовтня 1937 року всі одинадцять новомучеників були засуджені на найвищу міру покарання — розстріл. Вирок було виконано через три дні, 2 листопада 1937 року.
У 2000 році священномученик Петро Кравець був прославлений в лику святих.