Священномученик Петро Григор'єв, пресвітер - Благовіст

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 10-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих

Петро Федорович Григор’єв народився в травні 1895 року в місті Обояні в сім’ї дворянина, спадкового громадянина Обояні, який служив наглядачем Курсько-Орловського лісництва. У 1916 році Петро закінчив Курську духовну семінарію.

Лютнева революція 1917 року застала його в Петрограді, де Петро Федорович навчався в духовній академії. Революційні події змусили перервати навчання і повернутися в Обоянь до матері.

У 1919 році він почав служити псаломщиком у Смоленській церкві, цього ж року був висвячений в сан ієрея. Проживав у цей час отець Петро в місті Обояні, мав дружину і дочку.

1930 року батюшка був позбавлений виборчих прав. У лютому того самого року був заарештований і постановою Курського обласного відділення ОДПУ засуджений за систематичну антирадянську й антиколгоспну агітацію. Однак через недостатність матеріалів для обвинувачення отець Петро в червні 1930 році був звільнений із Курського будинку ув’язнення.

Після повернення в м. Обоянь отець Петро продовжував служити в Смоленському храмі. Але 17–18 жовтня 1931 року він був знову заарештований на своїй квартирі. Під час арешту було вилучено сто п’ятдесят вісім церковних книг. 16 квітня 1932 року отець Петро був засуджений трійкою ОДПУ у Центрально-Чорноземній області як керівник церковно-монархічної контрреволюційної організації. Його засудили на десять років концтаборів.

У 1932 році особливою нарадою при колегії ОДПУ СРСР батюшці разом з тридцятьма п’ятьма обвинуваченими за попередньою справою висунули ще одне обвинувачення у груповій справі як активному учаснику контрреволюційної організації “Ревнителі Церкви”. У травні цього ж року отець Петро прибув до місця ув’язнення, а саме на Біломоро-Балтійський канал.

Там батюшка пробув до січня 1937 року. Із матеріалів справи: “Тримати в суворій ізоляції, вербуванню не підлягає. Незважаючи на заборони, у таборі батюшка спілкувався з іншими засланцями священниками і мирянами, наставляв, знаходив можливість причащати і звершувати водосвяття, служив Великдень”.

У січні 1937 р. батюшку перевели до Волзького виправно-трудового табору, що в Ярославській області. У таборі він працював креслярем при начальнику робіт будівельної дільниці.

У вересні того самого року трійкою при Управлінні НКВС СРСР у Ярославській області отець Петро у груповій справі священника Гліба Апухтіна, Петра Григор’єва та інших був засуджений на розстріл. Із обвинувачення: “…у Волголазі серед в’язнів проводив систематичну контрреволюційну агітацію та організацію колективного читання молитов, виконання релігійних обрядів. Під час перебування у Волголазі був керівником контрреволюційної церковно-монархічної організації, систематично проводив серед в’язнів контрреволюційну агітацію, поширював листівки. У групі з іншими ув’язненими, зокрема зі священиками Істоміним, Ільїним тощо, нелегально організовував колективне читання молитов, для цієї мети дотримувався релігійних обрядів, як-от: причастя, сповідання тощо”.

На допитах отець Петро тримався напрочуд твердо, не згадуючи нікого зі знайомих осіб. Щодо обвинувачення в контрреволюційній діяльності він сказав: “Я християнин, вірую в Бога і проповідую сповідання християнського спрямування”. Він рішуче відкинув усі приписувані йому звинувачення.

23 вересня 1937 року отець Петро був розстріляний.

У 2000 році священномученик Петро Григор’єв був прославлений в лику святих.