...

Священномученик Петро, архієпископ Александрійський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 25-й день

Священномученик Петро, архієпископ Александрійський, народився і виріс в Александрії. Він був високоосвічений, обіймав посаду начальника Александрійської школи. 300 року він очолив Александрійську Церкву, ставши наступником свого вчителя і духовного наставника, блаженного єпископа Феони.

Вигнаний із міста під час переслідування християн за імператорів Діоклетіана і Максиміана, святий Петро побував у багатьох областях імперії. Після цього він повернувся до рідного міста, аби знову особисто очолити Александрійську Церкву. Святитель таємно відвідував ув’язнених у темниці християн, допомагав вдовам та сиротам, проповідував слово Боже, безперестанно молився і звершував богослужіння. І Господь зберігав його від рук гонителів.

У цей смутний час на Церкву Христову повстав учитель злочестя Арій, який заперечував Божество Іісуса Христа. Святий Петро виступив проти нього, прокляв єретика і відлучив його від Церкви.

Під мудрим окормленням святого Петра Александрійська Церква, попри гоніння, зміцнювалася і примножувалася. Але за наказом імператора Максиміана (305–311) святителя було схоплено і засуджено на смертну кару. Безліч людей зібралися біля входу до темниці, виражаючи своє обурення. Бажаючи уникнути народного бунту і кровопролиття, святитель направив владі листа. У ньму він запропонував розібрати задню стіну темниці, аби його змогли таємно від народу вивести на страту.

Темної ночі святий Петро сам вийшов назустріч катам. Вони вивели його за міські мури і обезголовили на тому самому місці, де колись був страчений святий апостол Марк. Одна свята діва тієї ночі чула голос з неба, який сповістив: “Петро — початок апостолів, Петро — кінець александрійських мучеників”. Мученицька кончина архієпископа Петра настала 311 року.

Вранці, дізнавшись про смерть свого єпископа, безліч людей вирушили до місця страти. Вони взяли тіло та голову мученика, принесли до церкви і, одягнувши в єпископський одяг, посадили на час відспівування на горньому місці. За життя святий Петро сідав лише на його підніжжя. Як казав святитель, він бачив Божественне світло, котре оточувало горнє місце, і зі смирення не наважувався сходити на нього.

Святий Петро, великий ревнитель православ’я, відомий і як глибокий богослов. Уривки із його книги “Про Божество” зачитували на Ефеському і Халкідонському Соборах. Найвідомішим його твором є “Правила”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь священномученику Петру, архиепископу Александрийскому, глас 8

От вы́шняго суда́ Христо́ва предста́тельствова ста́ду,/ на па́житех благожи́зненных упа́сл еси́ всему́дрыми твои́ми догма́ты,/ отгна́в А́рия, я́ко во́лка некро́ткаго,/ вше́дшаго в них безбо́жными уче́нии./ Те́мже и ду́шу твою́ положи́л еси́ за них,/ па́стырь наре́клся еси́, я́ко рече́ Госпо́дь,/ иера́рше Пе́тре блаже́нне,/ моли́ Христа́ Бо́га грехо́в оставле́ние дарова́ти// чту́щим любо́вию ствяту́ю па́мять твою́.

Кондак священномученику Петру, архиепископу Александрийскому, глас 3

Правосла́вными повеле́нии Це́рковь просвети́л еси́,/ за ню́же и пострада́в, Богоблаже́нне о́тче,/ А́рия отсту́пника отгна́в,/ те́мже твою́ пречестну́ю па́мять соверша́юще,/ правосла́вно вопие́м:// ра́дуйся, Пе́тре, ка́меню ве́ры.

 

Ще в розробці