Священномученик Павло Попов пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських / липня на 19-й день — Собор Курських святих / вересня на 4-й день — Собор Воронезьких святих

Священномученик Павло народився 13 січня 1890 року в селі Сисой Сараєвського повіту Рязанської губернії в сім’ї селянина Іллі Попова. Освіту Павло здобув у вчительській семінарії, певний час співав у церковному хорі. 1918 року був висвячений на священника.

З 1934 року отець Павло став служити в храмі в селі Панське Мічурінського району Воронезької області. 14 вересня 1935 року він був заарештований і поміщений до мічурінської в’язниці. Йому висунули звичне на ті часи обвинувачення в антирадянській агітації. Лжесвідками проти священника виступили жителі села, які мало його знали, а також чергові свідки, котрі його не знали зовсім. Одні звинувачення отець Павло категорично відкинув, а про інші сказав, що з людьми, які дали ці свідчення, зовсім незнайомий. Як один із доказів злочинів священника співробітники НКВС навели випадок, коли він звершив у храмі таїнство Соборування безлічі парафіян, і заявили, що, звершуючи Соборування, священник тим самим дав зрозуміти, що всі храми незабаром закриють і ніде буде соборуватися, а оскільки храми, як про це заявляла влада публічно, вона закривати не збирається, то, отже, священник обмовляв радянську владу. Були проведені очні ставки, але отець Павло відкинув свідчення всіх лжесвідків.

18 грудня 1935 року в Мічурінську відбулося закрите засідання Виїзної сесії спецколегії воронезького обласного суду, куди доставили священника і викликали свідків. Вони підтвердили всі дані ними раніше свідчення, які отець Павло ще раз категорично відкинув. Того ж дня суд було закінчено. Священника Павла Попова було засуджено до п’яти років тюремного ув’язнення і відправлено в Хабаровський край.

З 1936 року священник відбував покарання в Середньо-Бєльському табірному пункті Далеко-Східного виправно-трудового табору. Там у 1938 році він знову був заарештований. Його обвинувачували за «Справою архієпископа Онуфрія (Гагалюка) та ін. Благовєщенськ, 1938 р.». Разом з іншими обвинуваченими за цією справою він був засуджений до смертної кари і розстріляний 1 червня 1938 року в Благовєщенську.