Священномученик Пантелеймон Богоявленський, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 27-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Псковських святих (перехідне)
Новомученик священник Пантелеймон Богоявленський народився близько 1881 року в Псковській губернії в сім’ї псаломщика Великолуцького Богоявленського собору Іоанна Богоявленського. У ранньому віці Пантелеймон залишився сиротою.
У 1903 році Пантелеймон закінчив Псковську духовну семінарію закінчив за другим розрядом і був призначений на місце псаломщика до Микільського храму Александрівського Посада на Талабських островах. Саме в цьому храмі, де почав своє самостійне життя майбутній священномученик, згодом служив відомий усьому православному світу подвижник благочестя XX століття протоієрей Миколай Гур’янов.
У роки юності майбутнього новомученика в Псковській єпархії набирала силу діяльність морально-просвітницького Братства святих першовчителів слов’янських Кирила і Мефодія. Пантелеймон брав участь у його роботі, переймаючи досвід від старшої братії.
Після чотирьох років служіння Пантелеймона псаломщиком на Талабських островах архієпископ Псковський і Порховський Арсеній (Стадницький) висвятив його в сан диякона до церкви погосту Сенно Псковського повіту. Рукопокладення відбулося 3 червня 1907 року за Літургією в Псковському Свято-Троїцькому кафедральному соборі.
Приблизно рік потому, 30 вересня 1908 року, диякон Пантелеймон був висвячений на священника і відправлений до храму Казанської ікони Божої Матері Благовіщенського Воронцовського жіночого монастиря.
Будучи молодим і сповненим сил, отець Пантелеймон брав участь не лише в благоустрої обителі й господарському її зростанні, а, перш за все, в духовному житті насельниць. Тут було відкрито для нього широке поле пастирської діяльності. Отець Пантелеймон отримував безцінний досвід у піклуванні про «малих цих», водночас духовно зростаючи.
Через три роки служіння в монастирі, влітку 1911 року отець Пантелеймон був переміщений до селища Верхній Острів, а невдовзі став настоятелем Лопухинської інвалідної церкви святителя Миколая в погості Карачуниці Порховського повіту.
25 вересня 1911 року отець Пантелеймон зустрічав високого гостя. Погост Карачуниці відвідав новий Псковський архієрей, Преосвященний Олексій (Молчанов), який змінив на Псковській кафедрі Владику Арсенія (Стадницького). Преосвященний знайомився з єпархією, оглядаючи церкви, парафії та монастирі. Отець Пантелеймон привітав його короткою, але насиченою промовою, яка стала свідченням того, що цей служитель престолу Божого має дар пастирського слова.
Його здібності до проповіді були відзначені Преосвященним Олексієм, і невдовзі отець Пантелеймон був переведений у повітове місто Порхов до Свято-Троїцького собору як другий священник. Кілька років потому цей талант проповідника Слова Божого став причиною мученицької кончини священника Пантелеймона Богоявленського.
Свято-Троїцький і Благовіщенський собори були одними з головних визначних пам’яток Порховського краю. Величні, з благоліпним внутрішнім оздобленням, вони приваблювали тоді велику кількість порховчан. Отець Пантелеймон, ставши одним із пастирів головної міської парафії, прагнув виголошувати проповіді якомога частіше. Батюшка бачив гостру необхідність у викритті політичних, релігійних та інших обманщиків, які заполонили всі верстви суспільного життя. Він намагався сіяти у свідомості своїх парафіян ідеї істини і добра.
Більшість парафіян були із простого народу, який зберігав віру і батьківські традиції. Проте в цьому середовищі знаходила відгук і шкідлива для душі пропаганда. Отець Пантелеймон сміливо й рішуче проповідував на захист віри і християнських чеснот.
Священника залучили і до викладацької діяльності. Він увійшов до корпорації викладачів Порховського духовного училища. З часом його старанність відзначило єпархіальне начальство, і в 1914 році він був нагороджений камилавкою.
У жовтні 1917 року відбувся більшовицький переворот. Навесні 1918 року священник Пантелеймон Богоявленський був розстріляний без суду і слідства ворогами Христової Церкви. В архівах не збереглося матеріалів його слідчої справи. Документів, які містили б подробиці обставин його загибелі, виявити також не вдалося. Звістка про розстріл отця Пантелеймона обмежується скупою заміткою в журналі «Щотижневик ВЧК» за травень 1918 року.
Священномученик Пантелеймон був убитий за безбоязливу проповідь проти ворогів Святої Христової Церкви. Йому було до цього часу тридцять сім років. У священному сані він служив Святій Церкві одинадцять років.