Священномученик Олександр Соколов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 16-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Олександр народився 1893 року в селі Озерово Тихвінського повіту Новгородської губернії в сім’ї священника Миколая Соколова. У 1915 році він закінчив Новгородську духовну семінарію і вступив псаломщиком до храму села Єршово Череповецького повіту Новгородської губернії.

У 1916 році Олександр був висвячений в сан диякона до храму села Мороцьке, а за рік був рукопокладений на священника до храму села Озерово, де пройшло його дитинство й де він сприйняв перші навички церковного життя і благочестя. 1924 року отець Олександр був переведений до храму села Єршово, де колись служив псаломщиком.

Одразу після встановлення радянської влади почалися гоніння на Православну Церкву. Одним із проявів гонінь була вимога сплати непомірних податків і штрафів. У випадку отця Олександра вони були такі значні, що, не маючи коштів сплатити їх, священник змушений був 1924 року переїхати з дружиною Єлизаветою Олександрівною та трьома малими дітьми в інше місце, до Тверської області. Там він спершу служив у храмах Красно-Холмського району, а згодом у селі Поріччя Молоковського району.

Отець Олександр усі сили і час віддавав своїй пастві. Місцева влада забороняла служити молебні на полях і в будинках парафіян, проте він, як це було заведено до революції, регулярно обходив усі села парафії. Бачачи його старанне служіння, паства у відповідь любила його. Незважаючи на гоніння і руйнування храмів, на те, що влада постійно оббирала парафію і священника, церкву в селі Поріччя лагодили щоразу, коли в тому була потреба. Але щоразу влада негайно переслідувала за це і священника, і парафіян.

1935 року парафіяни пофарбували і побілили храм, а фарбу, що залишилася від ремонту, продали школі. Одразу після цього священника і старосту заарештували. Отець Олександр був звинувачений у спекуляції і засуджений на п’ять років виправно-трудових таборів.

У ті роки іноді ще було можливо, якщо священник не був звинувачений у політичному злочині, довести свою невинність. Обласний суд, куди справа потрапила із районного суду, повністю виправдав отця Олександра, і він був звільнений.

Наприкінці квітня 1937 року голова сільської ради викликав до контори отця Олександра і зажадав, щоб він сплатив прибутковий податок наперед за наступний квартал, а також оренду за землю, на якій стояли храм і церковні споруди. «Не витрачайте даремно свої сили, — відповів батюшка, — платити я не буду, оскільки не підійшов строк платежів». І сказавши це, священник одразу із сільської ради пішов, не бажаючи підтримувати порожню і небезпечну розмову.

Настав липень 1937 року. Минули Петрів піст, свято апостолів Петра і Павла та пам’ять з’явлення ікони Пресвятої Богородиці в Казані, і стали доходити відомості про арешти священнослужителів. Отцю Олександру ставало зрозуміло, що його заарештують, після чого храм піддасться блюзнірському розграбуванню. І він склав запасний євхаристійний набір у камилавку й сховав на горищі храму. Туди ж він поклав напрестольний хрест, дарохранильницю і лжицю.

27 липня 1937 року співробітники НКВС заарештували священника й ув’язнили до Краснохолмської в’язниці. Допитали через три дні. Слідчий запитав, чим займався священник до і після революції. Отець Олександр відповів, що до революції займався виключно пастирською діяльністю, а після неї довелося обзавестися невеликим господарством. Часи настали голодні, і підсобне господарство стало підмогою, тим паче що на руках була сім’я, двоє синів і донька. Господарство було невелике: будинок, комора, сарай, гумно, лазня, один кінь, дві корови, п’ять десятин землі. У 1929 році священникові було дано непосильне завдання на здачу сільськогосподарських продуктів, і за невиконання його господарство було описано і реквізовано.

Сільська рада, як завжди, видала НКВС довідку, де було сказано про необхідність арешту священника, оскільки він «залучав на свій бік відстале населення» і без реєстрації в органі реєстрації актів громадянського стану відспівував небіжчиків. «Вважаємо його соціально небезпечною людиною для місцевого населення, яка заслуговує на висилку із місцевих меж», — писав голова ради.

25 серпня Трійка НКВС засудила отця Олександра на розстріл. Священник Олександр Соколов був розстріляний 29 серпня 1937 року.

У серпні 2000 року священномученик Олександр був причислений до лику святих для загальноцерковного шанування.