Священномученик Олександр Петропавловський, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 4-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Олександр Васильович Петропавловський народився у дворянській сім’ї. Його батько служив колезьким секретарем при Ярославському губернському правлінні.
Олександр рано втратив батька. Змалку він співав у церковному хорі, що визначило вибір життєвого шляху. Закінчивши міське училище, майбутній священномученик вступив до Ярославської духовної семінарії. Після її закінчення він служив псаломщиком, а потім дияконом у селі Рибниці Большесольського (нині Некрасовського) району, за сорок кілометрів від Ярославля.
1929 року отець Олександр був висвячений в сан священника. Взимку 1930 року його призначили до церкви в селі Брейтово. Туди і переїхала його родина, в якій було четверо дітей.
Співробітники ОДПУ конфіскували практично все майно сім’ї, включаючи одяг та постільні приналежності. Забрали навіть ковдру, в яку було сповито місячне немовля. У будинку залишилися лише табуретка і велика спадкова бібліотека. Спати доводилося на холодній підлозі.
Невдовзі діти отця Олександра захворіли на пневмонію. Лікарі відмовилися лікувати дітей священника, і дві дитини, трьох та шести років, померли на Великдень. За спогадами очевидців, пасхальну заутреню отець Олександр служив зі сльозами на очах.
У середині 30-х років його перевели до церкви Михаїла Архангела в селі Прозорово. Там сім’я також жила у великій нужді і зазнавала постійних утисків від влади. Їм довелося змінити тринадцять квартир.
Отець Олександр був освіченим, скромним і милосердним пастирем, готовим віддати останнє майно нужденним. Він не піддався впливу брата-комуніста та інших родичів, які вмовляли його зняти сан заради порятунку сім’ї. Священномученик казав їм: «Не буде в нас духовенства — не буде кому боротися за праведність і чистоту душ людських, не буде кому вчити народ добра й справедливості, і люди загрузнуть у гріхах, невігластві, втратять зовсім працьовитість, не почнуть любити й поважати ближнього, і громадськість стрясатиметься від зла, страху, непримиренності… Це і змушує мене до кінця нести свій хрест, не думаючи про наслідки».
Передчуваючи мученицьку кончину, отець Олександр довго молився ночами, стоячи навколішки перед іконами. Деілька разів його викликали в село Брейтово до НКВС і пропонували стати інформатором, але він рішуче відмовлявся.
1937 року проти священника порушили справу, за ним було встановлено спостереження. Працівники сільської ради, місцевий керівник Спілки войовничих безбожників і один із учителів підписали необхідний для арешту наклепницький донос на отця Олександра.
26 жовтня 1937 року священномученика було заарештовано і звинувачено в антирадянській агітації та протидії зняттю церковних дзвонів. Приводом для арешту стала розмова отця Олександра з рахівником сільської ради з приводу завищеного податку на храм. До 6 листопада отця Олександра утримували в камері попереднього ув’язнення при Брейтовському відділенні УНКВС. Потім його перевели до Рибінської в’язниці.
Попри три тижні жорстоких тортур та побоїв, отець Олександр відкинув звинувачення в контрреволюційній пропаганді і нікого не обмовив. Священник був розстріляний за вироком від 16 листопада 1937 року.
У 2000 році священномученик Олександр Петропавловський був прославлений в лику святих.