Священномученик Олександр Орлов, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих
Священномученик Олександр народився 1875 року в селі Талицький Чамлик Тамбовської губернії. Його батько, священник Леонід Орлов, виховав у сині любов до Церкви Христової і тверду віру.
Олександр, який з дитинства обрав духовний шлях, вступив до Тамбовської духовної семінарії, яку закінчив 1897 року. Невдовзі він був висвячений в сан диякона, а 1903 року був рукопокладений на ієрея.
Під час гонінь на Церкву отець Олександр двічі зазнав арешту і провів у в’язниці декілька місяців. Попри погрози у свій бік він не залишив обраного шляху, продовжуючи служити Господу.
8 серпня 1935 року священника знову заарештували. Почалися виснажливі допити, на яких від сповідника не вдалося домогтися жодних зізнань. 14 грудня священника було засуджено на п’ять років позбавлення волі. Його відправили до Карагандинського виправно-трудового табору.
Перебуваючи у відрядженні в 1936 році на ділянці Тартаул, декілька священнослужителів виклали із каміння зображення храму, вівтаря, хрестів та ікон на березі річки Чурбай-Нура і звершували тут богослужіння й молебні. Серед них був і отець Олександр Орлов. Дізнавшись про це, влада розпочала нову справу за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності». На допитах священники трималися твердо, провини своєї не визнали і свідчень на інших не дали.
У жовтні 1937 року отця Олександра й інших священнослужителів, які проходили разом з ним у цій справі, засудили на страту. 2 листопада доблесні воїни Христової віри були розстріляні.
У 2000 році священномученик Олександр Орлов був прославлений в лику святих.