Священномученик Олександр (Щукін), архієпископ Семипалатинський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 17-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця липня на 19-й день — Собор Курських святих / листопада на 27-й день — Собор новомучеників і сповідників Радонезьких
Священномученик Олександр (Щукін) народився 1891 року в Ризі в сім’ї священника отця Іоанна і його дружини Єлизавети. У родині було семеро дітей. Діти отця Іоанна з задоволенням гралися, лише Олександр не брав участі в іграх. Він ріс тихим, скромним, слухняним і ніколи не переступав волі батьків. Поки брати і сестри грали, він замикався в кімнаті батька і молився.
Олександр не мав від природи похмурий норов, але серце його було налаштоване наслідувати стародавніх подвижників, для яких сміх був виразом зухвалості і гріховної нечистоти. У майбутньому він хотів бути священником.
Олександр навчався в Московській духовній академії, яку закінчив 1915 року. Після цього він приїхав до Нижнього Новгорода, де тоді жив його батько з сім’єю, і вступив викладачем до тамтешньої Семінарії.
Настав 1917 рік, для Православної Церкви прийшов час випробувань. Як випробовуване вогнем злато, Церква виковувалася у вогні мирської злоби і збурень.
Олександр став просити батька благословити його на чернечий подвиг. Отець Іоанн сумнівався, чи витримає Олександр хрест чернецтва в такий бунтівний час, коли все церковне попирають і знищують. Помолившись, батько благословив його їхати у Троїце-Сергієву лавру. Він прийняв постриг з ім’ям преподобного Олександра Свірського.
1918 року Нижньогородська влада заарештувала отця Іоанна. Пів року він був ув’язнений, захворів, був відпущений і прийшов додому ледве живим. Після звільнення отець Іоанн став служити в селі Лисково, і невдовзі до нього приїхав його син. Деякий час батько і син служили разом, поки ієромонах Олександр не був висвячений на єпископа Лисковського.
Святий Олександр був чудовим проповідником та добрим наставником. Сам найбільше шануючи чернече життя і скорботно збираючи в душу тепло благодаті, він у цьому дусі наставляв і своїх духовних чад. Деяких він посилав у Дивєєво, а потім, якщо вони виявляли схильність до чернечого життя, давав на те своє благословення.
Владика служив у Макаріївському монастирі. Часто він їздив помолитися до монастиря Старі Мари, де була шанована ікона Троєручиці.
У Макар’єві владика Олександр організував викладання Закону Божого дітям десяти–тринадцяти років. Воно тривало близько року, після чого було припинене владою.
Наприкінці 1920-х років єпископ Олександр був заарештований і відправлений до нижньогородської в’язниці, де опинилося тоді майже все нижньогородське духовенство. Владику звинуватили в тому, що він «як ідейний противник Радянської влади, шляхом виголошення проповідей з антирадянським ухилом, прищеплював свої контрреволюційні переконання населенню і в одноосібних бесідах проводив відверту антирадянську пропаганду на теми “про безчинство комуністів-безбожників…” Маючи відданих йому ченців і черниць… Давав їм вказівки, як боротися з безбожниками… розсилав їх по селах як місіонерів, не зупиняючись перед відкритою боротьбою з культурними установами держави…»
Священномученика Олександра було засуджено на три роки ув’язнення в концтаборі. Його відправили на Соловки, де він працював спочатку сторожем, а згодом бухгалтером.
Після закінчення строку ув’язнення влада не дозволила йому прибути до Нижньогородської єпархії. Владика отримав призначення до Орла. Там він був возведений в сан архієпископа.
Церква в ті часи зазнавала нещадних гонінь, православних заарештовували і розстрілювали. Відвідувати храми ставало небезпечним, це розглядали як державний злочин. Страх бути заарештованим охоплював дедалі більше людей. Церкви порожнішали. Владика Олександр став проповідувати, і храми почали наповнюватися народом.
Бачачи пожвавлення релігійного життя у місті, чекісти стали підшукувати звинувачення проти архієпископа. Якось надвечір до нього прийшла людина і сказала, що влада вирішила звинуватити його в підпалах у місті. Вже є лжесвідки, все звинувачення готове. Якщо він цієї ночі не поїде, то буде заарештований. Архієпископ поїхав до Нижньогородської області та оселився в селі Семенівському, де прожив пів року.
Наприкінці 1936 року владика Олександр отримав призначення до Семипалатинська. У серпні наступного року його було заарештовано. Під час слідства архієпископ тримався мужньо, не погоджуючись і не підписуючи жодне із нав’язуваних йому обвинувачень. Його звинувачували у шпигунстві та в контрреволюційній агітації, проте він рішуче все заперечував. Коли владику запитали про знайомих, він відмовився їх називати.
28 жовтня 1937 року Трійка УНКВС винесла постанову про розстріл архієпископа Олександра. Через два дні священномученик був розстріляний.
Усім близьким, хто цікавився долею владики, влада відповідала, що він засланий на десять років без права листування. Через десять років їм відповіли без уточнення місця і часу, що він помер у таборі.