Священномученик Никита (Делекторський), єпископ Орєхово-Зуєвський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 6-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Никита, у миру Федір Петрович Делекторський, народився 22 грудня 1876 року в місті Покров Володимирської губернії в сім’ї священника. 1897 року Федір Петрович закінчив Володимирську духовну семінарію і був направлений викладачем Закону Божого до Юзького училища у В’язниківському повіті.
Одружившись, 1898 року Федір Петрович був висвячений в сан священника до храму Миколаївського жіночого монастиря міста Переславля.
1907 року від отця Феодора пішла дружина. 22 серпня 1909 року на власне прохання його було звільнено за штат. Того ж року він став вільним слухачем Московської духовної академії.
1915 року отець Феодор закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я. Його кандидатська робота «Старозавітні пророки як пастирі» заслужила високу оцінку рецензентів.
Під час відступу Білої армії в роки громадянської війни священномученик залишився в Пермі. У цей час отець Феодор вирішив повністю присвятити себе служінню Церкві і прийняти чернечий постриг.
1922 року протоієрей Феодор повернувся із Пермі на батьківщину до Володимирської єпархії. Він був призначений настоятелем собору на честь Різдва Христового в місті Александрові та благочинним усіх міських церков.
7 травня 1924 року патріарх Тихон і Священний Синод ухвалили відкрити в Самарській єпархії вікарну кафедру в місті Бугульмі. 9 травня митрополит Нижньогородський Сергій (Страгородський) постриг протоієрея Феодора в чернецтво з ім’ям Никита і возвів у сан архімандрита. 12 травня архімандрит Никита був висвячений на єпископа Бугульминського, вікарія Самарської єпархії.
Після прибуття єпископа Никити до Бугульми ОДПУ заарештувало його, звинувативши у зв’язку з «білочехами» під час громадянської війни. Але це помилкове звинувачення слідчі не змогли довести, і після місяця, проведеного у в’язниці, єпископ був звільнений.
1925 року влада знову заарештувала єпископа. Його звинуватили в тому, що він проводив служби без дозволу місцевої влади як православний єпископ, підпорядкований патріарху Тихону, тим часом як законною релігійною організацією вони визнавали лише обновленців. Окрім того, владика Никита був звинувачений у тому, що за богослужінням поминав патріарха Тихона. Після півтора місяця перебування у в’язниці в місті Мелекессі владику було звільнено.
Наступного року священномученик Никита був призначений єпископом Орєхово-Зуєвським, вікарієм Московської єпархії. Відтоді він оселився в цьому місті, де в нього з’явилося багато духовних дітей.
1927 року єпископ Никита був звільнений за штат на власне прохання. Жити, однак, він залишився в місті Орєхово-Зуєво. Святий ніс подвиг старчества, крайнього нестяжання і юродства. Іноді він виїжджав до Москви і тоді зупинявся у якихось благочестивих людей, котрі приймали мандрівників.
Тут 1930 року він був заарештований і засуджений на три роки ув’язнення до виправно-трудового табору. Священномученика відправили на будівництво Дніпрогесу, де йому довелося працювати конюхом і нічним сторожем.
1934 року владика повернувся до міста Орєхово-Зуєво. Духовні діти допомагали священномученикові матеріально. Але все, що йому давали, він роздавав нужденним, заробляючи собі на життя збором утильсировини. Владика став жебраком, який допомагав нужденним.
Серед деяких людей, які знали владику Никиту, його юродство викликало подив, недовіру. Вони вказували єпископові, що сам його вигляд сприяє пожертвуванням. Одного разу він відповів на подив одного із жертводавців: «Ви бачили й знаєте, що маєте справу з людиною, яка страждає за свої переконання і не мириться з… життям, повним обману, зради і вульгарності… Та не подумайте ви, що моє ремесло — жебракування. Ваші жертви передані мною незаможним бідним людям, і вони завжди можуть вам про це засвідчити. Дане вами через нас взаємне — дано Богові, Який свого часу і поверне вам, бо ніщо в Нього не пропадає».
Влітку 1937 року влада міста Орєхово-Зуєво отримала розпорядження про початок масових гонінь. Вона стала збирати відомості через обновленців, які служили в орєхово-зуєвському соборі, про всіх духовних осіб, які проживали в їхньому місті, і зокрема про владику Никиту.
13 жовтня, коли єпископ проходив повз собор, співробітники НКВС заарештували його. Він був ув’язнений до Таганської в’язниці у Москві. Одразу після арешту почалися допити, які тривали безперервно протягом трьох діб. Зрештою, переконавшись, що перед ним єпископ, слідчий вважав за достатній для засудження сан владики і вже не став нічого питати про його антирадянську діяльність.
17 листопада трійка НКВС засудила владику Никиту на розстріл. Єпископ Никита (Делекторський) був розстріляний через день після вироку, 19 листопада 1937 року, і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.