Священномученик Никодим (Кононов), єпископ Білгородський
Місяця грудня на 28-й день
Священномученик Никодим, єпископ Білгородський (у миру Олександр Михайлович Кононов) народився 1871 року в Архангельській губернії в сім’ї священника.
Олександр Кононов закінчив Архангельську духовну семінарію і Санкт-Петербурзьку духовну академію. У 1896 році він був пострижений у чернецтво з ім’ям Никодим і висвячений на ієромонаха. Тоді ж він був призначений доглядачем Олександро-Невського духовного училища в Санкт-Петербурзі, а також піклувальником Санкт-Петербурзьких педагогічних курсів. За свою діяльність отець Никодим був нагороджений багатьма нагородами. Зокрема, 1901 року він отримав від Синоду Біблію «на заохочення любові його до дітей, що є справою та істиною». Того ж року він був возведений в сан архімандрита.
Через три роки отець Никодим був направлений до Калуги на посаду ректора Калузької Духовної семінарії, а 1909 року переміщений на посаду ректора Олонецької семінарії. У цей час архімандрит Никодим отримав подяку від Калузького єпископа за «непосильні праці, понесені останнім часом особливо по впливу на схвильовані уми вихованців, завдяки чому вони припинили бродіння і залишили думку, — якщо не назавжди, то на тривалий час, — не підкорятися розпорядженням начальства», — йшлося у слові подяки архієрея.
Дякував архімандриту Никодиму і Синод за складання акафіста святому Іоанну Златоусту. Цей акафіст був надрукований Синодом для церковного вжитку. Акафіст святителю Іоанну Златоусту був написаний ієромонахом Никодимом, коли він ще був студентом Санкт-Петербурзької духовної академії. Однак у той час цензор відхилив акафіст приблизно в таких висловах: «Акафіст генію має писати геній, а не якийсь невідомий ієромонах».
У 1911 році в Санкт-Петербурзі отець Никодим був висвячений на сан єпископа митрополитом Московським і Коломенським Володимиром (Богоявленським). 1913 року владика Никодим став єпископом Білгородським, вікарієм Курської єпархії. Весь час своєї архіпастирської діяльності владика був церковним піснетворцем. Він складав акафісти преподобним Никодиму Кожеєзерському, Трифону Печензькому й Іову Ущельському, Соловецькому чудотворцю.
Духовний письменник, церковний історик, владика Никодим був автором книг про подвижників Архангельської та Олонецької землі, а також був одним із головних упорядників багатотомної праці «Життєпису вітчизняних подвижників благочестя XVIII-XIX століть». У 1910 році була опублікована його книга «Старець отець Наум Соловецький, подвижник-карел». Крім цього, їм було написано кілька збірок життєписів святих угодників Божих Санкт-Петербурзької і Вологодської єпархій, а також подвижників Соловецького монастиря.
Багато попрацював владика у зв’язку з відкриттям святих мощей святителя Іоасафа Білгородського. У роки служіння в Курській єпархії їм було складено дві молитви святителю Іоасафу, а також велику працю «Житіє, прославлення і чудеса святителя Іоасафа». Під керівництвом єпископа Никодима та за його безпосередньої участі було видано три томи консисторських справ, пов’язаних з діяльністю святителя Іоасафа, у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі відтворено його покої, створено унікальний музей святителя Іоасафа, який мав великий фонд документів.
У 1919 році, в другий день свята Різдва Христового, Білгородський владика просто у вівтарі Троїцького собору був заарештований червоним комісаром Саєнком за проповіді проти грабунку та насильства.
На прохання вірян, які вимагали відпустити владику, місцеві чекісти «звільнили» його на один день, а тих, хто просив за нього, заарештували. Одну з груп вірян, які протестували проти арешту єпископа, очолила дружина священника, начальниця 2-ї жіночої гімназії Марія Дмитрівна Кияновська, яку відразу ж заарештували як «керівницю контрреволюційної демонстрації» і розстріляли. Наступної доби єпископа було повторно заарештовано.
Через два дні після арешту за наказом комісара Саєнка єпископ Никодим (Кононов) був таємно розстріляний та похований у спільній могилі за містом.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь священномученику Никодиму (Кононову), епископу Белгородскому, глас 4
Правосла́вия и благоче́стия ревни́телю,/ священному́чениче Никоди́ме,/ святи́теля Иоаса́фа велегла́сный просла́вителю,/ ду́шу свою́ за о́вцы ста́да Христо́ва положи́вый,/ моли́ о на́с всеми́лостиваго Бо́га,/ да ве́рою, наде́ждою и любо́вию утверди́т оте́чество на́ше в Правосла́вии/ и душа́м на́шим да́рует ве́лию ми́лость.
Кондак священномученику Никодиму (Кононову), епископу Белгородскому, глас 8
Избра́нный свети́льниче земли́ Белогра́дския,/ страда́ния и кончи́ну Христа́ ра́ди восприя́вый,/ те́мже обреты́й благода́ть несокруши́мую,/ помога́й на́м твои́м предста́тельством во утвержде́нии Правосла́вия,/ да с ве́рою зове́м ти́:/ Ра́дуйся, священному́чениче Никоди́ме,/ архипа́стырю и моли́твенниче усе́рдный!
Ще в розробці