Священномученик Миколай Залєський, пресвітер
Місяця грудня на 26-й день
Священномученик Миколай Данилович Залєський народився 1877 року в селі Федоровському (Харбай) Астраханського повіту в сім’ї псаломщика. Закінчив духовне училище. У 1904 році був висвячений на диякона, а через три роки зарахований до штату Іллінської кладовищенської церкви міста Красний Яр. 1918 року диякона Миколая висвятили на священика і направили в село Кордуан Красноярського повіту, яке незабаром опинилося в самому епіцентрі боїв між Білою армією і більшовиками. Незважаючи на можливість піти, він, на відміну від багатьох священнослужителів, залишився на своїй парафії. На початку 1920-х років батюшка овдовів і залишився з п’ятьма діточками на руках.
У 1929 році його призначили священником у село Ватажне, де до останнього часу господарювали обновленці, але все ж церковна рада ухвалила рішення повернутися в патріаршу юрисдикцію. Простий же люд не розумів різниці між православними та обновленцями.
Нечисленна (15-20 осіб), але згуртована паства полюбила свого батюшку. Він віддавав їй увесь свій час, усі сили своєї душі. Окрім того, доводилося їздити і до Красного Яру, звершувати треби під час хвороби місцевого священника.
Настоятелем місцевого православного собору на честь Володимирської ікони Божої Матері був протоієрей Миколай Тарбєєв, твердий противник обновленства. З отцем Миколаєм Залєським вони були схожі за духовним складом і життєвим шляхом.
Один із місцевих обновленських священнослужителів дав свідчення в ОДПУ, з яких випливало, що отець Миколай Тарбєєв організував “контрреволюційне ядро, яке складається з чорносотенної чернечої чернечої братії, як от: священика Залеського Миколая села Ватажного, Смирнова Михаїла диякона села Красний Яр, який служить із ним в одній церкві, монашку Віру Михайлівну Попову, монашку Арістову Олександру, Броженіну Тетяну і Матвєєнко Варвару, теж монашки…”
У вересні 1930 року отця Миколая Тарбєєва заарештували. Цей арешт сколихнув Красний Яр. Віряни активно почали збирати підписи, просячи про його звільнення. Ця подія органами ОДПУ була оцінена як частина змови з метою підняти повстання. Отець Миколай Заліський виявився головним підозрюваним.
У листопаді 1930 року було здійснено арешти отця Миколая Залєського, отця Михаїла Смирнова, ктитора Абрама Попова і колишніх послушниць: Віри Попової, Олександри Арістової, Броженіної Тетяни та Матвєєнко Варвари. Насамперед слідчі спробували натиснути на отця МиколаяЗалеського. Однак священик не визнав за собою жодної провини і нікого не обмовив. Усе обвинувачення було побудовано на свідченнях лжесвідків. Отця Миколая Залєського, отця Миколая Тарбєєва, диякона Михаїла Смирнова, а також ще чотирьох обвинувачених засудили на розстріл.
У в’язниці отець Миколай тримався твердо. Охоронці намагалися зняти з нього священицький хрест, але він не дав, сказавши: “Не вами повішений хрест, не вами і знятий буде”.
У ніч під Різдво отець Миколай вирішив відслужити святкову різдвяну утреню. Його підтримали й інші священнослужителі. А вранці отця Миколая Залєського та інших священнослужителів зажадали з речами. До камери вони не повернулися.
Розстріл відбувся 8 січня 1931 року “поза межею міста, в місці, що гарантує повну секретність”.
2005 року священномученик Миколай Залєський був прославлений в лику святих.