Священномученик Миколай Родимов, пресвітер
Місяця грудня на 28-й день
Протоієрей Миколай Родимов народився 1856 року в Архангельській губернії в сім’ї священника Даниїла Родимова. У отця Даниїла було десять дітей: шість хлопчиків і чотири дівчинки. П’ятеро його синів обрали шлях священнослужителя.
Миколай Данилович Родимов закінчив Архангельську духовну семінарію та отримав посаду наглядача в Архангельському духовному училищі. Під час служби у духовному училищі він одружився з дочкою майора прикордонної служби Глафірою Михайлівною. У 1880 році він був висвячений на ієрея і призначений служити на Пуйську парафію у Шенкурському повіті. Тут він прослужив дев’ять років.
Ця парафія була відома своїм запустінням. Приїхавши туди, отець Миколай насамперед зайнявся благоустроєм храму та прилеглої території. Він оновив оздоблення храму, відкрив церковно-парафіяльну школу, в якій сам став викладати.
Архієрей помітив старанного священника. Отець Миколай отримав архіпастирську подяку і невдовзі був переведений служити в місто Шенкурськ. Тут отець Миколай отримав можливість застосувати свій пастирський та педагогічний талант одразу у кількох навчальних закладах Шенкурська. Спочатку він служив у Шенкурсському Свято-Троїцькому жіночому монастирі, викладав у повітовому училищі, у духовному училищі, працював у Благочинницькій раді та на з’їзді духовенства Шенкурського округу.
Після Шенкурська отець Миколай отримав призначення в Архангельськ. Був законовчителем у школі при Архангельській духовній семінарії, членом правління Архангельського Духовного училища, членом правління Архангельського єпархіального свічкового заводу, директором церковно-парафіяльної школи та настоятелем Троїцько-Кузнечівської церкви в Архангельську. Прагненням отця Миколая було охопити своєю пастирською діяльністю людей різних занять, людей у різних життєвих ситуаціях. Особливою його турботою було відвідування лікарень, дитячого будинку, а також солдатів Архангельського батальйону (він займався навчанням нижчих чинів). Він регулярно вів заняття у різних професійних училищах Архангельська. 1908 року отець Миколай Родимов був нагороджений саном протоієрея. З 1916 року він був духівником міського духовенства.
Після жовтневого перевороту протоієрей Миколай відкрито в церкві засудив повалення і вбивство царя. Він вів з парафіянами бесіди про зміни, що відбуваються в країні, висловлюючи переконання, що радянська влада тимчасова. 1920 року отець Миколай був заарештований Архангельською ГубЧК. Місяць провів у в’язниці, був засуджений до умовного терміну та звільнений. На початку 20-х років отець Миколай виступив проти обновленства. Архангельськ був місцем заслання репресованих радянською владою священнослужителів, серед яких було багато архієреїв. У своєму храмі отець Миколай часто звершував богослужіння разом з майбутніми священномучениками.
У 1930 році Троїцько-Кузнечовська церква Архангельська була закрита та переобладнана під гуртожиток та інші суспільно-культурні потреби. Стоячи біля воріт церковної огорожі, протоієрей Миколай проводив поглядом ікони, що відвозилися на спалення. Великим було потрясіння від святотатства, яке не осмислити, не пояснити. Свято-Троїцькому храму отець Миколай віддав двадцять п’ять років. Ще довгий час, як згадували близькі, отець Миколай був наче втрачений. Незабаром настоятеля з сім’єю вигнали і зі священницького будинку, а сам будинок знесличерез непотрібність.
Після закриття Троїцької церкви отець Миколай перейшов служити до кладовищенського храму. Наприкінці 1930-го року 73-річний протоієрей Миколай пішов на спокій, проте пастирське служіння не залишав, служив до останнього арешту, який відбувся в грудні 1937 року, коли отцю Миколаю був вісімдесят один рік.
На шостий день після арешту відбувся єдиний допит священника. Під час допиту отець Миколай мовчав. Від нього вимагали визнати, що він займався контрреволюційною діяльністю. На це священник коротко відповів: «Жодною контрреволюційною діяльністю ніде і ніколи не займався».
10 січня 1938 року протоієрей Миколая Родимов був розстріляний.