Священномученик Миколай Любомудров, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 20-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і священників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих
Священномученик Миколай народився 11 квітня 1862 року, в середу Світлої седмиці, в селі Юркіно Пошехонського повіту Ярославської губернії в сім’ї псаломщика Іоанна. Він закінчив Пошехонське духовне училище та Ярославську духовну семінарію. Після цього протягом 1884–1887 років він служив псаломщиком у церкві Різдва Богородиці в Ярославлі.
1887 року, невдовзі після одруження, Миколай Іванович був висвячений на священника. Його призначили на службу до села Лацьке Ярославської губернії, де він і прожив майже тридцять два роки.
Отець Миколай став справжнім духовним пастирем для своїх парафіян. Все його життя в Лацькому було наповнене служінням своїй пастві. Він викладав Закон Божий у трикласній земській школі, створив у селі першу в окрузі бібліотеку-читальню для селян. Батюшка також організував злагоджений церковний хор, у якому співали всі його діти. Священника добре знав та цінував архієпископ Ярославський і Ростовський Тихон, майбутній патріарх Московський і всієї Русі.
Після приходу до влади більшовиків близькі отцю Миколаю селяни радили йому на якийсь час сховатися, пропонували притулок: «Батюшко, піди в будь-яку хату — і будеш цілий». Але отець Миколай, не вбачаючи свою провину у чомусь перед владою і не вважаючи можливим залишити паству й своєю втечею дати привід до підозр, відмовлявся.
20 жовтня (2 листопада) 1918 року священномученик Миколай Любомудров був розстріляний каральним загоном латиських стрільців за доносом.
У відповідь на прохання поховати отця Миколая за християнським звичаєм на третій день із волосного виконавчого комітету надійшло розпорядження: поховати негайно і без жодних обрядів. Один із селян надав готовий гроб, у який отець Миколай був покладений. Дружина Софія Петрівна вдягла отця Миколая в рясу, єпітрахиль, скуфію, вклала в руки дерев’яний хрест з Афону. Незважаючи на заборони, попрощатися з отцем Миколаєм прийшли багато прихожан, які його шанували.