Священномученик Миколай Крилов, пресвітер
Місяця листопада на 28-й день
Священномученик Миколай народився 26 квітня 1875 року у селі Петрівському Верейського повіту Московської губернії у сім’ї псаломщика Василія Федоровича Крилова. Миколай закінчив 3 класи Звенигородського Духовного училища і був призваний на військову службу, яку проходив як писар.
26 березня 1896 року єпископ Можайський Тихон (Никаноров) призначив Миколая Васильовича на посаду листодавця Московської єпархіальної училищної ради Кирило-Мефодіївського братства, оскільки, повернувшись із військової служби, той побажав служити у духовному відомстві. Одночасно, з 1 вересня 1898 року і до 10 червня 1900 року, Микола Васильович працював учителем-вихователем при Василе-Кесарійській церковноприходській школі та у притулку парафіяльного піклування тієї ж церкви у Москві.
30 травня 1900 року Миколай Васильович був призначений псаломщиком до Казанської церкви села Подлипиччя Дмитрівського повіту Московської губернії. З вересня того ж року Микола Васильович став керувати спільним церковним співом під час богослужінь та вести позабогослужбові співбесіди з народом. 24 січня 1909 року він був висвячений на диякона до Спаської церкви Спасо-Влахернського монастиря. 1911 року він став слухачем Московських єпархіальних місіонерських курсів. З 1912 року диякон Миколай став керувати загальноприходським співом, запровадженим на його пропозицію в обителі.
Під час Першої світової війни диякон Миколай ніс послух духовної опіки про поранених, розміщених у монастирському лазареті та лазареті духовенства, і регулярно проводив з ними релігійно-просвітницькі читання та співбесіди. З 23 грудня 1915 року диякон Миколай став законовчителем у Ново-Спасському Деденівському початковому училищі.
21 вересня 1921 року єпископ Дмитровський Серафим (Звездинський) возвів диякона Миколая в сан протодиякона. 1925 року єпископ Серафим висвятив його на священника до Спаської церкви Спасо-Влахернського монастиря і призначив настоятелем храму та духівником сестер обителі.
1928 року монастир було закрито. Влада вирішила закрити Дмитровську кладовищенську церкву і пристосувати її під електростанцію, а також використовувати дзвіницю Спаської церкви як водонапірну вежу. Прихожани і сестри обителі склали прохання з проханням не робити цього. Це прохання владі до Москви відвіз отець Миколай. Проте там відмовилися задовольнити прохання віруючих.
На початку 1930-х років отець Миколай був возведений у сан протоієрея.
Протоієрей Миколай продовжував служити в Спаській церкві. Багато черниць після закриття обителі оселилися в прилеглих селах і ходили на служби до Спаської церкви, і отець Миколай як і раніше залишався їх духівником. У Спаській церкві були частки мощей багатьох святих, і отець Миколай зазвичай служив служби в дні їх пам’яті. Віруючі знали це і просили сугубо помолитися за них у цих святинь. Це потім було поставлено священнику у провину.
1935 року влада закрила Спаську церкву. Отець Миколай перейшов служити до храму в селі Батраково.
13 серпня 1936 року протоієрей Миколай був заарештований і ув’язнений до Бутирської в’язниці.
2 грудня 1936 року Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила отця Миколая до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Його відправили до Карагандинського табору.
1942 року дружина отця Миколая отримала з табору листівку, написану чоловіком. На ній поверх його тексту було надписано: «Ваш батюшка, отець протоієрей Миколай, мирно спочив у ніч з 11 на 12 грудня». Напередодні він був обібраний кримінальними злочинцями і замерз.