Священномученик Миколай Красовський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 18-й день / у четверту суботу після Пасхи — Собор новомучеників, які в Бутові постраждали (перехідне)

Священномученик Миколай народився 7 травня 1876 року в селі Воїнова Гора Покровського повіту Володимирської губернії в сім’ї священника Константина Красовського і його дружини Надії. Миколай Костянтинович закінчив Володимирську духовну семінарію і до 1914 року був учителем у Городищівській школі при станції Усад, розташованій за кілька кілометрів від його рідного села. З початком Першої світової війни він був узятий в армію і служив санітаром у 10 зведеному госпіталі в Москві.

Після закінчення війни Миколай Константинович повернувся працювати до школи в селі Городища. 1922 року храм у селі закрили і перетворили на клуб. Влада стала примушувати вчителів, щоб ті водили до клуба учнів. За відмову виконати блюзнірське розпорядження влади Миколая Константиновича звільнили зі школи.

1924 року Миколай Константинович був висвячений на диякона до Успенського храму в селі Воїнова Гора. Священником у храмі служив його брат, протоієрей Олександр Красовський. 1931 року отець Олександр тяжко захворів і невдовзі помер. Цим скористалися обновленці. Православний архієрей призначив сюди священником отця Миколая Поспєлова, але влада за порадою обновленців відмовила йому в реєстрації, і обновленці захопили храм. Диякон Миколай, незважаючи на погрози обновленців ув’язнити його в Соловецькому концтаборі, відмовився з ними служити. Владика направив його до храму великомученика Никити в село Кабаново, де служив благочинний церков Орєхово-Зуєвського району протоієрей Василій Максимов.

Отець Миколай зі смирення на все життя хотів залишитися в сані диякона, однак владика умовив його прийняти сан ієрея. У 1932 році диякона Миколая висвятили на священника до тієї ж церкви. 1936 року його було переведено до храму великомученика Никити в село Дровосєки Орєхово-Зуєвського району.

Священник Миколай Красовський жив один, проводячи від днів юності цнотливе життя. Це був чернець без постригу, який виконував чернечі правила без зовнішніх обітниць. Він з особливою ретельністю брався за молитовні труди, прикрашаючи свою душу в подвигах посту і бдіння. В любові до людей він намагався досконало виконати заповідь Христову, співчуваючи тим, хто в біді, та нужденним, поспішаючи на добродійність. У цей час безліч людей, будучи позбавленими владою хлібних карток, залишилися без засобів до існування. Отець Миколай допомагав їм продовольством.

18 січня 1938 року отець Миколай відслужив всенічну під Богоявлення. Тієї самої ночі його заарештували й помістили до Таганської в’язниці в Москві.

— Обвинувачений Красовський, слідство має дані про те, що Ви серед населення і вірян проводили антирадянську агітацію, спрямовану проти заходів радянської влади. Ви визнаєте це? — запитав слідчий.

— Ні, цього я не визнаю, — відповів священник.

— Ви свідчите неправду. Слідству відомо про те, що Ви влітку 1937 року агітували проти нової конституції, поширюючи про неї наклеп.

— Ні, цього я також не визнаю.

— Ви знову свідчите неправду. У червні 1937 року Ви поширювали наклеп про колгоспи, про начебто погане життя в колгоспах.

— Цього я також не визнаю.

— Слідству також відомо, що Ви вели повстанську агітацію серед жителів села Воїнова Гора. Чи визнаєте Ви це?

— Цього також не було. І взагалі, ніякої антирадянської агітації я не вів, — відповів священник.

На цьому допити було закінчено, а через день і саме слідство. 25 січня 1938 року трійка НКВС засудила отця Миколая на розстріл. Священник Миколай Красовський був розстріляний 31 січня 1938 року. Його поховали в спільній невідомій могилі на полігоні Бутово під Москвою.