Священномученик Миколай Доброумов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 12-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик ієрей Миколай, Миколай Миколайович Доброумов, народився 24 грудня 1876 (за деякими даними 1875) року в селі Небдіно Усть-Сисольського повіту Вологодської губернії. Він був наймолодшою, п’ятою дитиною в родині. Дитячі роки пройшли в селі Усть-Кулом, де його батько з 1879 року служив настоятелем Петропавлівської церкви. Миколай закінчив Усть-Сисольське духовне училище, а 1899 року закінчив Вологодську духовну семінарію.

Незабаром після закінчення Семінарії Миколай Миколайович одружився з дочкою священника отця Михаїла Антоніною. Після одруження він зберігав обітницю цнотливості, живучи з дружиною як брат з сестрою, повторюючи у своєму житті подвиг святого праведного Іоанна Кронштадського. Це не сподобалося дружині молодого священника. Вона декілька разів намагалася залишити чоловіка, але у своїй сім’ї не зустрічала підтримки і схвалення своїх дій, тож щоразу їй доводилося повертатися. Отець Миколай до кінця днів своїх залишався ченцем у миру.

29 вересня 1899 року єпископом Великоустюзьким Гавриїлом Миколай Доброумов був висвячений на священника до Помоздинської Успенської церкви Устьсисольського повіту. Потім він був переміщений за власним проханням до Усть-Куломської Петропавлівської церкви, а в 1906 році був переведений до села Аниб настоятелем місцевої церкви.

Де б отець Миколай не звершував свій священницький подвиг, скрізь він багато трудився на ниві просвіти людей. Працював законовчителем Помоздинського земського чоловічого і жіночого училищ, викладав у селі Вольдинське Помоздинської волості, був законовчителем і завідувачем Анибської церковно-парафіяльної школи і головою тамтешньої церковної благодійної установи. Діяльність батюшки помітили, і 29 травня 1909 року його відзначили медаллю на згадку про двадцятип’ятиріччя з часу відновлення церковної школи імператором Олександром III. У 1913 році священника нагородили медаллю на пам’ять трьохсотріччя царювання дому Романових.

Після революції отець Миколай служив священником Вознесенської церкви села Дон Усть-Куломського району. На його очах церкву було закрито. У 1935 році орган влади ухвалив: «молитовну будівлю ліквідувати і зарахувати до складу націоналізованого майна у відання Устькуломського Райвиконкому».

Невдовзі заарештували й отця Миколая. Батюшку утримували під вартою при Сиктивкарській в’язниці НКВС. Слідство стверджувало, що у себе на квартирі він влаштовував нелегальні збори «церковників», на яких під виглядом богослужінь вів контрреволюційну агітацію, спрямовану проти заходів партії та уряду. Священник свою провину не визнав.

На засіданні трійки Управління НКВС у Комі АРСР від 23 серпня 1938 року священномученику Миколаю Доброумову було винесено смертний вирок.