Священномученик Михаїл Лекторський, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 14-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Протоієрей Михаїл Лекторський народився 9 листопада 1872 року в сім’ї кубанського священника. Вступив і успішно закінчив курс Ставропольської духовної семінарії зі званням студента в 1892 році. Був рукопокладений Преосвященним Євгенієм і призначений на дияконсько-учительське місце до станиці Дінської, де був учителем однокласної церковно-парафіяльної школи.
У серпні 1893 року отець Михаїл був висвячений на священника і направлений до села Благодатне, де був завідувачем і законовчителем однокласної церковнопарафіяльної школи до лютого 1896 року. Пізніше, згідно з проханням, він був переведений до станиці Воронезької, де працював завідувачем і законовчителем двокласного чоловічого та однокласного жіночого міністерських училищ.
З 13 травня 1906 року отець Михаїл за власним проханням був переміщений до Андріївської церкви станиці Новотиторівської. Священник був настоятелем місцевої парафіяльної церкви і духівником окружного духовенства другого округу з 5 квітня 1913 року.
У ніч з 25 на 26 вересня 1921 року в станиці Новотиторівській протоієрея Михаїла Лекторського заарештували за звинуваченням у контрреволюційній агітації представники першої кавалерійської бригади Чонгарської кавалерійської дивізії Семена Будьонного. Батюшку привезли з багатьма заарештованими козаками в станицю Брюховецьку до особливого відділу 9 більшовицької армії. Тут півтора місяця ув’язнені жили в нелюдських умовах, спали на соломі й зазнавали укусів блох й вошем. Вирок трійки особливого відділу кавалерійської дивізії Будьонного був коротким — розстріл.
Коли групу заручників із сорока осіб роздягли до нижньої білизни, козаки стали просити: “Батюшко, посповідай нас”. Батюшка посповідав і відпустив їхні гріхи, сказавши: “А кров’ю Ви причаститеся своєю, і тепер пробачте мене, в чому я винен”.
Коли ж він став служити молебень, їх стали бити прикладами. Особливо сильно били отця Михаїла. Потім засудженим зв’язали руки, після чого їх кинули у вози і повезли за станицю в глиняний кар’єр.
Козак, який лежав з отцем Михаїлом, зумів розв’язати собі руки і розв’язав їх священникові. “А тепер тікаймо” — шепнув козак. Але батюшка відповів: “Благословляю тебе бігти, а я вже не в силах”. Козак утік. Коли більшовики серед засуджених на розстріл знайшли розв’язаними руки тільки у священника, то піддали його страшним катуванням.
27 жовтня 1921 року о десятій годині вечора всіх заручників розстріляли. Серед гори трупів вирізнялося своїм понівеченим виглядом тіло отця Михаїла. Були люди, які це все бачили.