Священномученик Михаїл Чехранов пресвітер і мучениця Ірина Чехранова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 6-й день / червня на 13-й день — Собор новомучеників і сповідників Запорізького краю

Священномученик Михаїл Якович Чехранов народився 1856 року в Таврійській губернії в сім’ї диякона. 1872 року він закінчив Сімферопольське духовне училище, а 1880 року закінчив Таврійську духовну семінарію. З 1880 року Михаїл Якович служив псаломщиком у Троїцькому соборі міста Керчі.

Невдовзі священномученик вступив у шлюб. Дружину звали Іриною Георгіївною. У сім’ї народилися четверо дітей: Данило, Віктор, Нила і Надія.

16 вересня 1881 року Михаїл Якович був висвячений на священника до Покровської церкви села Водяне Мелітопольського повіту (нині Кам’янсько-Дніпровський район Запорізької області). Отець Михаїл був призначений помічником настоятеля, а також законовчителем земського училища і завідувачем церковно-парафіяльної школи.

1901 року він став настоятелем парафії. Згодом священник був возведений в сан протоієрея. Отець Михаїл славився своєю духовністю, був чудовим проповідником.

Після революції 1917 року почалися різноманітні утиски й образи священника і його родини. Йому намагалися заборонити служити, але попри погрози він не залишив місця служіння.

6/19 січня 1918 року, на свято Богоявлення, за отцем Михаїлом прийшли троє жителів села Водяне. Матушка Ірина, не отримавши чіткої відповіді на запитання, куди його везуть, рішуче вирушила разом з чоловіком. Їм обом зв’язали руки і посадили на віз. Церковного старосту на прізвище Бабич та учасника війни з Японією Марка Щербину, які намагалися захистити літнього священника і його дружину, забили до смерті.

На річці Конці вже було вирублено велику ополонку. Перед розправою один із катів пожартував: “Раніше ти, батюшко, занурював у цю воду хрест, а тепер давай, занурюйся сам”.

Отець Михаїл попросив розв’язати руки і дати їм можливість помолитися. Удвох з матушкою вони прихилили коліна на льодяній кромці, піднесли молитву і завмерли в очікуванні. Священник мовив: “Бог вам суддя”. Після цього безбожники прив’язали мученикам на шию камені і змусили стрибнути в ополонку…

Навесні того ж року тіла мучеників знайшли на березі. Проте людям було заборонено наближатися до них. Ішов час, тіла почали тліти, а блюзнірську заборону не знімали. Тоді жителі села Водяне потай віддали тіла мучеників землі.

26 червня 2016 року священномученик Михаїл Чехранов і мучениця Ірина Чехранова були причислені до лику святих новомучеників і сповідників Запорізького краю.