Священномученик Михаїл Богородський, пресвітер

Місяця вересня на 4-й день

Священномученик Михаїл народився 19 вересня 1878 року в селі Молоково Тверської губернії. Його батько, Микола Богородський, був писарем у маєтку поміщика. Після закінчення Тверської духовної семінарії Михаїл Миколайович був висвячений в сан священника і служив у храмах Тверської єпархії. За бездоганне виконання пастирських обов’язків у квітні 1922 року о. Михаїло був нагороджений патріархом Тихоном наперсним хрестом і саном протоієрея.

Безбожна держава нещадно боролася з Церквою, звинувачуючи одних священнослужителів і православних мирян у політичних злочинах проти держави, а інших звинувачуючи у несплаті непомірно високих податків. Будь-який представник влади від будь-якого священника міг вимагати заплатити величезну суму. І оскільки найчастіше цих грошей узяти було нізвідки, то священника заарештовували, розраховуючи водночас закрити і храм.

Ревна діяльність о. Михаїла незабаром була помічена владою, і в січні 1930 року його заарештували та звинуватили в тому, що “у грудні 1929 року ухилився від виконання вторинних завдань із хлібозаготівель, встановлених для нього комісією сприяння з хлібозаготівель”. Суд засудив священника на один рік позбавлення волі та штраф у розмірі чотирьох тисяч рублів. Але оскільки таких коштів у нього не було, не в силах він був виплатити і меншу суму податку, то суд постановив описати його майно. Причому, бажаючи забрати у парафіян сумлінного і шанованого ними пастиря, суд постановив: “Зважаючи на його соціальну небезпеку для даної місцевості, застосувати до нього заслання з меж Московської області строком на п’ять років з обов’язковим поселенням у віддалених місцевостях, встановлених НКЮ і НКВС”.

Через рік о. Михаїл був звільнений і повернувся у Тверську єпархію. З благословення архієпископа Тверського священномученика Фадея його направили служити до Скорбященського храму села Сілець Максатихинського району з призначенням бути благочинним 11-го благочинницького округу. За ревне пастирське служіння протоієрей Михаїл у квітні 1932 року був нагороджений палицею.

Як багато священиків, які побували в ув’язненні, о. Михаїл тримався обережно, утримуючись від розмов на політичні теми. Але коли почалося нове гоніння на Православну Церкву, жодна розсудливість не могла захистити від арешту. Співробітники НКВС викликали заляканих лжесвідків, і все, що вони говорили, оформлювалося як цінні свідчення.

8 серпня 1937 року влада заарештувала о. Михаїла. Під час обшуку забрали церковні документи, звернувши особливу увагу на те, що йому благословляється бути духівником благочиння для духівництва та членів їхніх родин. Тому перше запитання одразу ж після арешту священника було про те яку організаційну роботу доручає о. Михаїлу архієпископ Фадей.

– У 1933-36-му роках я вів облік і сповідь духовенства та їхніх родин у своєму благочинні, – відповів священик.
– Слідству відомо, що ви після повернення із заслання вели контрреволюційну й антирадянську агітацію.
– Контрреволюційної та антирадянської роботи я ніде і ніколи не вів. Я іноді говорив, що раніше була повага до нас, священників, а зараз сміються і зневажають.
– Слідству відомо, що ви критикували зведення про події в Іспанії, опубліковані в “Правді”, доводячи, що вони неправильні, тому що висвітлюються тільки втрати заколотників.
– З цього питання я нічого не можу сказати, але перебіг подій в Іспанії мені відомий, оскільки я регулярно читаю газету “Правда”.

На цьому допит було закінчено. 13 вересня Трійка НКВС засудила о. Михаїла на розстріл. Протоієрей Михаїл Богородський був розстріляний через декілька днів, 17 вересня 1937 року.