Священномученик Михаїл Березин, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 31-й день / у неділю, найближучу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Михаїл Олександрович Березин народився 13 червня 1889 року в селі Мале Карачкіно Козьмодем’янського повіту Казанської губернії в сім’ї диякона. Михаїл Олександрович навчався в першому класі Казанської духовної семінарії, звідки 1908 року вийшов на особисте прохання. Після цього він вступив на єпархіальну службу.

З 3 червня 1909 року до 9 березня 1910 року Михаїл Олександрович ніс послух псаломщика церкви Різдва Христового села Пайгусово Козьмодем’янського повіту. Потім його перевели до Петропавлівської церкви села Кузнєцово в тому самому повіті. 1929 року священномученик Михаїл був висвячений на диякона і на священника. 1933 року він був нагороджений скуфією.

У селі Кузнєцово проживали головним чином марійці. Батюшка знаходив спільну мову зі своєю паствою. Його поважали і любили за лагідність, незлобність, щире бажання допомогти ближньому. Про це свідчать, зокрема, довідки, згодом подані до слідчих органів правлінням місцевого колгоспу «Ударник» і парафіянами Кузнецовської церкви з метою полегшити долю священника.

Упродовж 1930-х років представники радянської влади намагалися знайти привід для арешту отця Михаїла і закриття церкви. Однак жодних серйозних обвинувачень вони висунути не могли. Попри це 29 жовтня 1936 року до Горномарійського відділу НКВС із Йошкар-Оли прийшов наказ про терміновий арешт батюшки. Наказ містив вимогу закінчити справу за вісім днів і відправити ув’язненого до Йошкар-Оли.

Отця Михаїла заарештували того ж дня. Його звинуватили в контрреволюційній агітації проти радянської влади і заходів, які вона проводила на селі. Під час слідства батюшку було допитано сім разів. Окрім того, йому довелося витримати три очні ставки. Починаючи з першого допиту, отець Михаїл заперечував свою провину. Прагнучи вкластися у відведені вісім днів, слідчий став погрожувати священникові розправою, але нічого не досяг.

Батюшка так і не визнав свою провину, а жоден із свідків не зміг підтвердити обвинувачення проти нього. Незважаючи на це, священномученик Михаїл був засуджений на п’ять років позбавлення волі.

До 23 червня 1937 року отець Михаїл відбував покарання у В’ятському виправно-трудовому таборі. Потім його перевели до Антібеського табірного пункту Сибірського виправно-трудового табору.

Тут він був заарештований вдруге за звинуваченням в активній участі в контрреволюційній кадетсько-монархічній повстанській організації, яка «переслідувала цілі повалення радянської влади в момент нападу Японії на СРСР». Отець Михаїл поводився на слідстві мужньо. На єдиному допиті, який відбувся 22 грудня 1937 року, він відмовився відповідати на запитання слідчого і будь-що підписувати.«Від дачі будь-яких показань за своїми релігійними переконаннями я відмовляюся», — ідеться у протоколі допиту.

Бачачи смирення і твердість батюшки у сповіданні віри, Господь дарував йому мученицький вінець. 25 грудня 1937 року на засіданні трійки УНКВС у Новосибірській області священника Михаїла Березіна засудили на розстріл. Вирок було виконано 13 січня 1938 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання