Священномученик Максим Богданов пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських / липня на 19-й день — Собор Курських святих

Священномученик Максим народився 13 серпня 1885 року в селі Борки Тюменського повіту Тобольської губернії в сім’ї селянина Петра Богданова. Закінчивши три класи сільської школи, Максим працював у своєму господарстві; 1924 року він став служити в храмі псаломщиком, а 1928 року був висвячений на священника і служив у храмі в селі Бугуртак Курагинського району Красноярського краю.

Після організації на початку 1930-х років колгоспів влада від одноосібників, які не ввійшли до них, стала вимагати, щоб вони повністю засівали відведену їм землю, але тільки рекомендованими самою ж владою зерновими культурами, причому насіння селяни-одноосібники повинні були купувати за свій рахунок. Із досвіду минулих років селяни знали, що, скільки не сій, восени влада забере майже весь врожай, мало що залишиться для прожитку сім’ї і нічого не залишиться для посіву на наступний рік, тож і їм знову доведеться купувати насіння власним коштом і майже завжди в борг. Через відсутність насіння частина селян у селі Бугуртак відмовилися засівати свої поля навесні 1933 року, і співробітники районного відділу ОДПУ, розцінивши це як антидержавну змову, ухвалили рішення заарештувати їх та священника.

16 квітня 1933 року отця Максима і п’ятьох селян заарештували й ув’язнили в районній в’язниці. Селяни підтвердили, що вони відмовилися від посіву, призначеного одноосібникам, і підписалися під протоколами свідчень, у яких ішлося про те, що їхніми діями керував парафіяльний священник і що начебто отець Максим їм казав: «Довго згадуватимеш старі часи: добре жив народ, усього було вдосталь, кожний порядний мужик мав стадо худоби, повні засіки хліба. А зараз подивишся на життя — сумна картина виходить: мужиків усіх обібрали, накладають непосильні податки, все “дай” і без кінця “дай”. Зараз ґрунтовно натискають на посівну, але ж треба подумати, що мати-земля хліб народить один раз на рік, а хлібозаготівлі вимагають кілька разів».

Усі заарештовані селяни визнали себе винними, і тільки священник на запитання, чи визнає він себе винним, рішуче відповів, що винним себе не визнає. Було влаштовано очну ставку священника з одним зі свідків, але й тоді отець Максим твердо сказав, що в пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнає, «оскільки такими справами не займався».

13 травня 1933 року особлива трійка Повноважного представництва ОДПУ у Західно-Сибірському краї засудила селян до п’яти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, а священника засудила до десяти років ув’язнення у ВТТ як «керівника контрреволюційного угрупування». Їх відправили етапом до Мінусинська, де вишикувавши перед воротами табору, зачитали їм вирок.

У лютому 1938 року отець Максим був заарештований в Далеко-Східному ВТТ разом з низкою інших священнослужителів і відправлений до Благовєщенська. Він був одним із обвинувачених у «Справі архієпископа Онуфрія (Гагалюка) та ін. Благовєщенськ, 1938 р.», і разом з іншими обвинуваченими був засуджений до розстрілу. 1 червня того ж року отець Максим прийняв мученицьку кончину.