Священномученик Макарій (Гнєвушев), єпископ Вяземський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 22-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у неділю перед 28 липня — Собор Смоленських святих (перехідне) / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / у неділю після 26 серпня — Собор Нижньогородських святих (перехідне) / місяця вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих / вересня на 20-й день — Собор Брянських святих / жовтня на 27-й день — Собор святих Київської духовної академії

Священномученик Макарій, в миру Михайло Васильович Гнєвушев, народився 1858 року в селі Реп’євка Ардатівського повіту Симбірської губернії в сім’ї священника. Він закінчив Алатирське духовне училище, а згодом навчався в Симбірській духовній семінарії. Потім Михайло вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1882 році зі ступенем кандидата богослов’я.

Святий став відомим як духовний і громадський діяч під час своєї діяльності на посаді Київського єпархіального місіонера. У зв’язку з цим після того, як він овдовів, йому запропонували висвячення на єпископа Вяземського, яке і відбулося в січні 1917 року.

Прибувши до Вязьми, владика оселився в стародавньому Свято-Духівському монастирі. Однак уже з травня того ж року святитель на вимогу революційних елементів був відправлений на спокій, як такий, що «не відповідає духу часу».

Влітку 1918 року до монастиря з’явився більшовицький загін і заарештував єпископа. Коли до нього в камеру наступного дня прийшов його келійник, то побачив на обличчі й тілі владики сліди побоїв і знущань. Сам він був обстрижений, без бороди, в солдатському вбранні.

4 / 17 вересня 1918 року священномученика в складі групи із чотирнадцяти осіб вивезли в пустельне місце під Смоленськом і вишикували спиною до свіжовиритої могили. Вбивали по черзі, підходячи впритул і приставляючи гвинтівку до чола. Владика був останній. Він молився з вервицями в руках і благословив кожного: «З миром відійди».

Коли дійшла його черга, у червоноармійця здригнулася рука. Побачивши страх в очах ката, єпископ сказав: «Сину мій, нехай не бентежиться серце твоє і виконуй волю того, хто послав тебе».

Невдовзі цей червоноармієць, простий селянин, опинився в лікарні для душевнохворих. Щоночі він бачив уві сні вбитого святителя, який благословляв його. «Я так розумію, що вбили ми святу людину. Інакше як він міг дізнатися, що в мене захолонуло серце? Але ж він дізнався і благословив із жалю і тепер із жалю приходить до мене, благословляє, немовби кажучи, що не сердиться. Але я-то знаю, що моєму гріху немає прощення. Божий світ мені став не милий, жити я не гідний і не хочу», — так говорив цей нещасний, який скоїв убивство святителя.

У серпні 2000 року священномученик Макарій (Гнєвушев) був причислений до лику святих для загальноцерковного шанування.