Священномученик Лаврентій (Князєв), єпископ Балахнінський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 24-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 30-й день — Собор святих Таврійської духовної семінарії / листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного Собору Руської Православної Церкви 1917–1918 років

Священномученик Лаврентій, в миру Євгеній Іванович Князєв, народився 1877 року в місті Каширі. Закінчив Тульську семінарію і Санкт-Петербурзьку духовну академію.

6 лютого 1903 року за постановою Святішого Синоду Євгеній Іванович був призначений викладачем Таврійської духовної семінарії. У 1907 році він став одним із її викладачів, які були удостоєні ордену святого Станіслава ІІІ ступеня. Того ж року він обійняв посаду інспектора Семінарії.

1912 року на Валаамі Євгеній Іванович прийняв чернечий постриг з ім’ям Лаврентій і був рукопокладений на ієромонаха. Невдовзі він був возведений в сан архімандрита і призначений ректором Литовської духовної семінарії та настоятелем Віленського Свято-Троїцького монастиря.

1917 року священномученик був висвячений на єпископа Балахнінського, вікарія Нижньогородської єпархії. У Нижньому Новгороді єпископ жив і служив у Печерському монастирі. Три останні свої проповіді він закінчував одними й тими самими словами: “Улюблені брати і сестри, ми переживаємо зовсім особливий час — на всіх нас чекає сповідництво, а на декого і мучеництво”.

Коли правлячий архієрей Нижньогородської єпархії був страчений після Жовтневої революції, владиці Лаврентію довелося взяти на себе тягар самостійного управління єпархією.

Наприкінці серпня 1918 року владику заарештували чекісти. Перебуваючи в тюремній камері, єпископ невпинно молився. Його сусіди по камері, які спочатку насміхалися над ним, згодом мимоволі самі стали наслідувати його приклад. Владиці було дозволено звершувати богослужіння в тюремному храмі. Це було для нього великою втіхою.

Одного разу представники безбожної влади прийшли до в’язниці, щоб подивитися на єпископа. Вражені світлоносним духовним виглядом владики, вони прийняли рішення вбити його, щоб уникнути духовного піднесення серед міського населення. Необхідний був тільки привід. Ним став підпис владики під постановою з’їзду духовенства Нижньогородської єпархії про рішення протестувати проти відібрання владою храмів, монастирів і церковного майна.

6 листопада 1918 року владиці було сказано, що його розстріляють, і запропоновано помилування, якщо він відмовиться від сану. Безумовно, така відмова була для єпископа Лаврентія немислимою. Єпископ стояв зі здійнятими руками і палко молився, коли вирок був приведений у виконання. Тіло вбитого священномученика було кинуто у Волгу.

У 2000 році священномученик Лаврентій (Князєв) був прославлений в лику святих.