Священномученик Константин (Голубєв), пресвітер, і з ним два мученики

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 19-й день / листопада на 7-й день — знайдення мощей / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Константин Олексійович Голубєв народився 1852 року в селі Баранівка Саратовської губернії в сім’ї псаломщика. Константин закінчив за першим розрядом Саратовську духовну семінарію. 1876 року його призначили місіонером Братства Святого Хреста до рідного села, яке перебувало під сильним впливом старообрядців. Також він став учителем Закону Божого і директором у заснованій ним церковно-парафіяльній школі.

1879 року Константин був призначений вчителем до Вольського духовного училища, а також керівником місіонерських бесід. Через три роки він став протирозкольницьким і протисектантським місіонером Саратовської єпархії. За майже двадцятирічну місіонерську діяльність йому вдалося утвердити в Православ’ї не одну сотню людей.

У 1895 році Константин був направлений до Богоявленського собору міста Богородська і висвячений на священника з призначенням протираскольницьким місіонером Богородського повіту і благочинним Богородського благочиння. Завдяки трудам отця Константина багато розкольників возз’єдналися з Церквою. За цю працю він був нагороджений наперсним хрестом, фіолетовою скуфією і камилавкою.

З 1897 року отець Константин завідував Істомкинською церковнопарафіяльною школою. Він також багато зробив для створення жіночих навчальних закладів у повіті. Іноді отець Константин служив у Покровському соборі Москви і Чудовому монастирі, а під час приїздів імператора Миколая був учасником урочистих молебнів у Кремлі.

Незважаючи на величезну пастирську діяльність, отець Константин знаходив час і для своєї сім’ї. Семеро дітей виховувалися в суворо православному дусі.

1918 року після однієї із всенічних мученик був заарештований і без суду й слідства засуджений на смерть. Його, пораненого, вбивці на очах дочки закопали в землю живим. Він знав про свою долю і був готовий до неї. Разом зі священномучеником було вбито жінку, яка захищала його, і червоноармійця, який відмовився вбивати священника.

20 березня 1995 року було знайдено нетлінні мощі отця Константина.  18 квітня 1996 року він і ті, хто з ним постраждав, були причислені до лику місцевошанованих святих Московської єпархії.

У 2000 році священномученик Константин і його співстраждальці були прославлені для загальноцерковного шанування.