Священномученик Харалампій, єпископ Магнезійський, і з ним мученики Порфирій, Ваптос і три мучениці

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 10-й день

Священномученик Харалампій, єпископ Магнезійський, мученики Порфирій і Ваптос та три жінки мучениці постраждали 202 року.

Святий Харалампій, єпископ фессалійського міста Магнезії (північно-східна частина Греції), успішно поширював віру у Христа Спасителя. Звістка про його проповідь дійшла до правителя області Лукіана і воєначальника Лукія. За наказом Лукія святого було схоплено і приведено на суд. На суді він твердо сповідав віру у Христа і відмовився принести жертву ідолам. Попри похилий вік єпископа (йому було вже сто тринадцять років) його піддали жахливим мукам. Тіло священномученика дерли залізники гаками, доки не здерли всю шкіру з голови до ніг. Святий Харалампій під час цього звертався до мучителів: «Дякую вам, браття, ви оновили дух мій!».

Бачачи терпіння старця і повну його незлобність, два воїни, Порфирій і Ваптос, відкрито сповідали Христа. За це їх одразу було усічено мечем. Присутні під час страждань єпископа Харалампія три жінки також стали прославляти Христа і одразу були замучені.

Розгніваний Лукій сам схопив знаряддя тортур і став дерти священномученика. Але раптом у нього віднялися руки, наче відсічені мечем. Правитель Лукіан, прийшовши на місце страти, плюнув у лице святого, і тут же його голова виявилася повернутою назад. Тоді Лукій став благати святого про пощаду. По молитві єпископа Харалампія обидва мучителі одразу одержали зцілення. Безліч очевидців цього увірували у Христа. Увірував і Лукій, який припав до ніг святого старця, просячи прощення.

Лукіан доніс про те, що сталося, імператору Септимію Северу (193–211), який у той час перебував в Антіохії Пісідійській (західна частина Малої Азії). Той розпорядився привести святого Харалампія до себе. Це було виконано з небаченою жорстокістю: священномученика тягнули, привʼязавши мотузку до бороди.

Імператор наказав мучити єпископа ще сильніше. Святого стали палити вогнем. Проте сила Божа допомогла йому, і він залишився неушкоджений. Окрім того, по його молитві відбулися дива: воскрес померлий юнак; зцілився біснуватий, якого мучив біс тридцять пʼять років. Безліч народу увірували у Христа Спасителя. Зокрема, увірувала в Нього донька імператора Галина, яка двічі повалила ідолів у язичницькому храмі.

За наказом імператора святителя били камінням по вустах. Мучителі також хотіли підпалити його бороду, але із неї вийшло полумʼя, яке обпекло їх самих.

Сповнені злоби, Септимій Север і його вельможа Крисп підняли хулу до Господа. Вони глумливо закликали Його зійти на землю, похваляючись своєю силою і владою. У гніві Господь похитнув землю. Великий страх охопив усіх, а обидва нечестивці повисли в повітрі, звʼязані невидимими путами. Лише по молитві священномученика Харалампія вони були повернуті вниз.

Наляканий імператор похитнувся було у своєму нечесті, однак невдовзі знову впав в оману і звелів мучити святого. Зрештою, він засудив його на усічення мечем.

Під час своєї останньої молитви святий удостоївся бачити Самого Спасителя. Він просив Його дарувати тому місцю, де спочиватимуть його мощі, мир і родючість, а людям подати прощення гріхів і спасіння. Господь обіцяв виконати прохання і зійшов на небеса, уносячи з Собою душу священномученика Харалампія.

Донька імператора, блаженна Галина, поховала тіло мученика з великою честю.

Тропарі, кондаки, молитви та величання