Священномученик Іоанн Смоличев, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 2-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Іоанн Смоличев народився 27 січня 1889 року в селі Княжичі Глухівського повіту Чернігівської губернії в сім’ї священника.
Життєвий шлях майбутнього священномученика був досить складним. Він закінчив Чернігівську духовну семінарію в 1912 році, потім два роки відучився в Санкт-Петербурзькій духовній академії. У 1915–1917 роках Іван служив в армії санітаром, а 1918 року вступив до Томського університету, де прослухав курс з окремих предметів.
З 1917 до 1920 року Іван Іванович проживав у місті Ніжині Чернігівської губернії і працював там писарем. У 1919 році він був мобілізований до армії Колчака, служив санітаром. З кінця 1919 року був протягом року помічником лікаря у Червоній армії. Згодом, з 1920 до 1924 року, Іван Іванович працював педагогом у місті Кролевець Чернігівської губернії.
У травні 1924 року Іван Смоличев був висвячений на ієрея до церкви міста Глухова єпископом Дамаскіним (Цедриком), після чого шість років старанно служив у зазначеному місці.
У 1930 році отця Іоанна заарештували з обвинуваченням у “контрреволюційній діяльності”. Його засудили на п’ять років виправно-трудового табору. Ув’язнення він відбував у Ленінградській області, у Свірському таборі.
У 1933 році отець Іоанн був звільнений, після чого продовжив священницьке служіння в селі Мала Суна Зуєвського району В’ятської області.
Три роки потому відбувся другий арешт, цього разу у справі “єпископа Дамаскіна (Цедрика). 1936 г.”. Знову було висунуто звинувачення в контрреволюційній діяльності, до яких додали “участь у к/р групі”. Отця Іоанна засудили на п’ять років виправно-трудового ув’язнення.
4 листопада 1936 року священник був направлений етапом до Карагандинського табору НКВС. В ув’язненні освічений священник працював рахівником.
Менш ніж за рік отець Іоанн був заарештований у таборі. На групу священників, однодумців з отцем Іоанном, була заведена “справа к/р групи єпископа Дамаскіна (Цедрика), Карлаг, 1937 р.”.
В обвинувального висновку щодо отця Іоанна йшлося: “Спільно з в’язнем Цедриком проводив богослужіння по релігійних святах і за присутності всіх в’язнів, які живуть у бараку. Цедрик благословляв в’язня Смоличева. Останній, перебуваючи в ув’язненні під керівництвом Цедрика, проводив контрреволюційну ідею, займався рукописом складання релігійних молитов”.
На запитання слідчого, чи знає він, що “релігія — опіум народу”, отець Іоанн відповів: “Я не згоден, що релігія є опіумом народу, а навпаки, стверджую, що правильно зрозуміла ідея релігії обов’язково облагороджує людину”.
10 вересня 1937 року трійка при Управлінні НКВС у Карагандинській області засудила священика Іоанна Смоличева на найвищу міру покарання. 15 вересня він був розстріляний.