Священномученик Ілія Ізмайлов, пресвітер
Місяця вересня на 4-й день
Священномученик Ілія народився 1882 року в селі Хормали в сім’ї селянина Ізмаїла. Ілія навчався в церковно-парафіяльній школі і з дитинства співав у церковному хорі. Подорослішавши і набравшись кліросного досвіду, сам став керувати хором.
У 1916 році був призваний до діючої армії і повернувся після закінчення війни. Захопившись ідеєю свободи, 1918 року став головою волосного земельного комітету, а з 1918 до 1920 року служив у волосному виконкомі. У 1925 році Ілія, без вступу в шлюб, приймає сан священика від єпископа Алатирського Германа (Кокеля). Єпископ Герман тоді перебував на засланні в селі Козяча Слобода, що неподалік Казані, тож хіротонія відбулася там. Тодішній священник села Хормали Краснов долучився до обновленського руху і, після прибуття до Чувашії, єпископ Герман (Кокель) разом з православними вигнав Краснова і поставив настоятелем православного священника Ілію Ізмайлова. Цього ж року отець Ілля був позбавлений виборчих прав, “як служитель культу”.
У лютому 1930 року влада закрила храм у селі Хормали, але церковна рада, в якій священик Ілія Ізмайлов був секретарем, написала заяву до ВЦВК, де виклала неправильність закриття церкви за умови, що вісімдесят відсотків громадян парафії підтримують відкриття. Закінчувалася заява так: “Ми віруючі громадяни, покладаючи всю надію і повну довіру на представників Вищої Влади, звертаємося до ВЦВК з уклінним проханням – чи не вважатиме можливим ВЦВК дати дозвіл на відкриття церкви”. Храм було знову відкрито і отець Ілія продовжив священнослужіння.
25 березня 1932 року отець Ілія був заарештований і поміщений до в’язниці міста Цивільськ. Обвинувачувався у справі групи “Істинно-Православної Церкви”, очолюваної в Чувашії архімандритом Агафангелом (Єтрухіним). Представники цієї церковної течії не визнавали митрополита Сергія (Страгородського) як очільника Церкви.
На всіх допитах священник тримався мужньо і винним у пред’явлених обвинуваченнях себе не визнав.
Священик серед інших, хто проходить у цій справі, був засуджений Особливою Радою при Колегії ОДПУ у Нижньогородському Краї на три роки заслання в Казахстан. Отець Ілія був направлений етапом у Західний Казахстан. Місцем заслання священника стало селище Жила Коса Гур’ївської області.
24 березня 1935 року, відбувши заслання, він повернувся в рідне село. На той час храм у селі був закритий, і отець Ілія разом із членами церковної ради наполегливо клопотав про відкриття церкви перед владою, продовжуючи звершувати богослужіння вдома. У вересні 1936 року єпископ Чебоксарський Володимир (Юденич) пропонував отцю Ілії вільне місце священника в одній із парафій єпархії – селі Солодибаєво Козловського району, але отець Ілія відхилив цю пропозицію, вірячи, що буде відкрито храм у селі Хормали. Були навіть заготовлені будівельні матеріали для ремонту церковної будівлі.
Потрапивши в першу хвилю масових репресій 1937 року, священник Ілія був заарештований 4 серпня та ув’язнений у в’язниці міста Алатир.
У пред’явлених звинуваченнях отець Ілія винним себе не визнав. 8 вересня трійка НКВС Чуваської АРСР засудила священника на розстріл.
Священномученик Ілія Ізмайлов був розстріляний в ніч на 17 вересня 1937 року в підвалі однієї із будівель НКВС міста Алатир і похований в загальній могилі на території двору НКВС. Тієї ночі загалом було розстріляно тридцять чотири людини, зокрема священника Іосифа Кудрявцева і обновленського “архієпископа” Тимофія (Зайкова).