Священномученик Димитрій Смирнов, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 31-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Димитрій народився 1868 року в селі Черняєво Дмитровського повіту Московської губернії в сім’ї священника Василія Тимофійовича Смирнова. У 1883 році Димитрій Васильович закінчив Звенигородське духовне училище і декілька років проживав разом із батьками.
У квітні 1889 року Дмитро Смирнов вступив псаломщиком до Казанської церкви в селі Котельники Московського повіту. У листопаді 1910 року він був переміщений на посаду псаломщика до Влахернської церкви в селі Влахернське-Кузьминки того самого повіту. 18 березня 1912 року він був висвячений в сан диякона до цього храму. За бездоганне служіння Церкві Христовій диякон Димитрій Смирнов 1920 року був удостоєний від патріарха Тихона благословенної грамоти, а 1924 року був нагороджений подвійним орарем.
У березні 1924 року диякона Димитрія Смирнова призначили до Миколаївського храму в селі Аксіньїно Звенигородського повіту.
21 вересня 1928 року отець Димитрій був рукопокладений на священника до Троїцького храму в селі Єршово Звенигородського району Московської області. Чотири роки потому його перевели до Троїцького храму села Троїцьке того самого району. У 1937 році він був нагороджений наперсним хрестом.
Як і всі священнослужителі, отець Димитрій був обкладений безбожною владою великим податком, котрий насилу вдавалося заплатити. У 1937 році через несплату чергового податку його оштрафували. Оскільки штраф теж не вдалося заплатити, в лютому наступного року у нього було описано все майно.
Безбожна влада влітку 1937 року увирішила фізично розправитися з Православною Церквою. Гоніння повсюдно посилилися, повсюди заарештовували священнослужителів і мирян, яких без жодної провини засуджували на розстріл або тривале ув’язнення в таборі. У жовтні 1937 року безбожники заарештували і через місяць розстріляли рідного брата отця Димитрія протоієрея Всеволода Смирнова, який служив в Успенській церкві в селі Дерменцево Волоколамського району Московської області.
15 березня 1938 року слідчі Звенигородського районного відділення НКВС викликали на допит декілька свідків, які дали необхідні гонителям свідчення проти отця Димитрія. Голова колгоспу в селі Троїцькому, зокрема, сказав: «Як служитель культу, Смирнов справляє розкладницький вплив на колгосп. Так, у період весняної сівби, а також у збиральну й посівну кампанію він збирає в дні релігійних свят у церкві колгоспниць і колгоспників, де веде агітацію про те, що Бога треба боятися і любити, а колгоспи нам усе одно нічого доброго не дають. У дні релігійних свят колгоспники на роботу не йдуть, а йдуть до церкви, чим зривають колгоспну роботу і розкладають трудову дисципліну. Влітку 1937 року… всі колгоспники стали переконливо вимагати, щоб дозволили влаштувати молебень про дощ. Незважаючи на заборону з боку сільради, молебень Смирновим був влаштований таємно, і всі колгоспники були в церкві, і робота в колгоспі не проводилася весь день. У церкві він говорив: ось бачите, дощу немає, все сохне, це тому, що ви у своєму колгоспі забули про Бога. Якщо забуватимете Бога і віру, то ви у своєму колгоспі помрете з голоду. 23 лютого 1938 року голова сільради ходила описувати майно у Смирнова за несплату штрафу. У цей час Смирнов сказав: беріть, що хочете, мені тепер все одно, адже радянській владі грабувати не звикати».
22 березня священника Димитрія Смирнова заарештували і помістили до камери попереднього ув’язнення в місті Звенигороді, а потім перевели до Срєтенської в’язниці в Москві. Отець Димитрій винним у «контрреволюційній діяльності і висловленні терористичних настроїв проти радянської влади й керівників партії» себе не визнав.
5 травня 1938 року слідство було закінчено. 9 серпня Особлива нарада при НКВС засудила отця Димитрія на п’ятирічне заслання до Казахстану.
Священномученик Димитрій Смирнов помер 13 вересня 1938 року, вочевидь, ще перебуваючи в Москві. Він був похований у безвісній могилі.