Священномученик Димитрій Овечкін, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 1-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Священномученик Димитрій народився 1877 року в селі Малі Подберези Казанської губернії в сім’ї селянина Кіпріана. 1896 року він закінчив Казанську вчительську семінарію і став учителем математики. У Казані Димитрій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Китаєвою, дочкою благочестивих уральських купців, яка викладала у школі російську мову.
Декілька років вони вчителювали на Уралі, а потім переїхали до міста Оса, де жили батьки дружини. Тут Димитрій Кіпріанович вирішив стати священником і вступив до духовної семінарії. Після її закінчення він був висвячений у сан священника до Успенського собору міста Оса. 1917 року коштом жителів міста було збудовано Троїцький собор, і отець Димитрій став служити у ньому.
1922 року почалося вилучення із храмів церковних цінностей. Отець Димитрій відмовився співпрацювати з відповідною комісією. Він був заарештований і пробув в ув’язненні близько року.
Після визволення у 1923 році він приступив до служіння у храмі. У мороз і холоднечу, вдень і вночі священник звершував треби, нікому не відмовляючи у проханнях.
Батюшку неодноразово викликали до Осинського ДПУ та пропонували співпрацю, але він відмовився. 1925 року влада запропонувала йому стати обновленським архієреєм, але священник відмовився і від цього. Отця Димитрія з родиною виселили із церковного будинку, і їм довелося довго блукати, винаймаючи квартири.
У двадцятих роках влада влаштовувала диспути на релігійні теми, і отець Димитрій вирішив брати в них брати участь. Дружина відмовляла його: “Дмитрію, навіщо ти береш участь у цих диспутах, тебе знову посадять! Що ми робитимемо?” Але священник прийняв тверде рішення відстоювати християнську віру перед лекторами-безбожниками і брав участь у всіх трьох диспутах, які проходили у Пермі.
Одразу після цього його було заарештовано і засуджено на три роки ув’язнення. Священномученик відбував покарання на соляних шахтах у Солікамську. Повернувся він із ув’язнення інвалідом — з хворими ногами і пошкодженим хребтом.
Влада відправила його на поселення в місто Кудимкар, куди до нього приїхала дружина з сином. 1936 року вони всі разом переїхали до старшої дочки, яка жила на той час у Майкопі. Ольга Григорівна сумувала за батьківщиною і не раз казала чоловікові: “Дмитрію, їдьмо вмирати до Оси”. Отець Димитрій деякий час вагався, але зрештою восени 1937 року погодився на вмовляння дружини.
Це був час найжорстокіших гонінь. Після приїзду в місто священника одразу заарештували, засудили на розстріл і 14 листопада 1937 року розстріляли.
У 2000 році священномученик Димитрій Овечкін був прославлений в лику святих.