Священномученик Борис Боголєпов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 18-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Борис, Борис Іванович Боголєпов, народився 18 червня 1889 року в місті Москві. Він закінчив Московську духовну семінарію і був висвячений в сан священника. З липня 1936 року він служив у Троїцькому храмі села Коробино Тверської області.

У січні 1937 року сільська рада зажадала від священника сплати податків за попередній рік: п’ятдесяти кілограмів м’яса, ста шістдесяти рублів культподатку, ста шістдесяти рублів прибуткового податку та ста шістдесяти рублів податку з самооподаткування. Священник відмовився платити податки й давати пояснення щодо цього, і справу передали до суду.

Батюшку звинуватили в тому, що, не здавши “жодного кілограма м’яса”, він тим самим “поставив під загрозу зриву збір коштів і м’ясопоставок”. У суді священник винним себе не визнав, пояснивши, що жодним чином не міг виплатити податки і поставити м’ясо, оскільки не має для цього ні матеріальних засобів, ні живності у вигляді худоби чи птиці.

Суд засудив священника на півтора року ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Отець Борис, однак, не погодився з обвинуваченням і подав касаційну скаргу. На неї влада не наважилася дати ні позитивну, ні негативну відповідь, і священник не був заарештований.

У квітні 1937 року відбувся новий судовий розгляд. Цього разу отця Бориса звинувачували в тому, що він звершив відспівування і брав участь у похованні своєї парафіянки до того, як її чоловік отримав свідоцтво про смерть у сільській раді. Священникові також висунули обвинувачення в тому, що він хрестив немовлят без попередньої реєстрації в РАЦСі та говорив своїм парафіянам, що для Хрещення не потрібна довідка з РАЦСу, хрестити є обов’язок священника і він його виконуватиме, хай би що з ним зробила влада.

Викликаний до суду, отець Борис на запитання судді відповів, що положення про РАЦС йому відоме і він знає, що хрестити без довідок сільської ради про народження дитини влада забороняє. Однак він це положення порушував і порушуватиме, бо хрестити є його найпершим обов’язком, який він і раніше виконував, і надалі виконуватиме.

На запитання судді, чому він поховав покійну жінку без довідки про реєстрацію смерті, отець Борис відповів, що за новою конституцією віросповідання не утискають і якщо у родичів померлої немає довідки, то він вільний звершувати в церкві обряд відспівування без неї.

Суд засудив священника на шість місяців ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Отець Борис не погодився з вироком і подав касаційну скаргу.

19 квітня громада Троїцької церкви подала до районного виконавчого комітету прохання роз’яснити, чи дозволяють радянські закони хресні ходи на Великдень, а також узагалі хресні ходи з іконами і молебні в будинках вірян. На це прохання комітет відповів, що “інструкція ВЦВК, яка передбачає право ходіння з іконами і служіння молебнів, залишається чинною, не скасована, але дозвіл на право ходіння від місцевої влади потрібен”. А трохи пізніше той самий голова комітету відповів: “Зубцовський райвиконком, зважаючи на наявність епідемії скарлатини в районі, ходіння по домівках не дозволяє”.

Для священника абсурдно було підкоритися такій забороні, тим паче що він усвідомлював надуманість причини заборони. І він став служити молебні на запрошення селян у селі і в селах, розташованих далеко від храму.

Наприкінці липня Бюро виправних робіт при районному відділенні НКВС Погорельського району надіслало отцю Борису повістку з вимогою прибути 27 липня до будівлі НКВС, щоб потім вирушити на виправно-трудові роботи до концтабору згідно з судовим вироком. Священник за цією повісткою не прийшов, а коли дізнався, що до нього попрямував співробітник Бюро виправних робіт, на деякий час пішов із дому.

Але те, що було не під силу дрібним гонителям, довершив указ Сталіна. Майже відразу після введення його в дію отець Борис був заарештований. Голова сільської ради подав до місцевого НКВС довідку. У ній він писав, що священник без дозволу ходив по дворах селян з іконами. Голова ради також повідомив, начебто внаслідок цього в одному селі вся сім’я захворіла на живіт і за це священник був оштрафований на сімдесят п’ять карбованців, але від сплати штрафу категорично відмовився. На попередження з боку голови сільської ради про припинення ходіння з іконами по дворах священник відповів, що “ваша радянська пропаганда є порожня балаканина”.

8 вересня отець Борис був допитаний. 27 вересня Трійка НКВС засудила його на розстріл. Священник Борис Боголєпов був розстріляний через декілька днів, 1 жовтня 1937 року.

У 2000 році священномученик Борис був прославлений в лику святих.