...

Священномученик Арсеній Троїцький, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 6-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Арсеній народився 28 жовтня 1880 року в селі Гридьєво Тверського повіту. Під час навчання у Тверській духовній семінарії він ніс послух вчителя півчих архієрейського хору і його часто запрошували як проповідника на архієрейські богослужіння. Навчаючись у Семінарії і несучи зазначений послух, Арсеній служив псаломщиком в Успенській єдиновірчій церкві у Твері.

1903 року Арсеній Сергійович одружився з дочкою священника. Невдовзі він був висвячений в сан диякона, а 17 жовтня 1903 року був рукопокладений в сан священика до Іллінської церкви села Селіхово.

Коли почалася Перша світова війна, отець Арсеній разом з парафіянами став допомагати хворим та пораненим воїнам. 1916 року за старанну пастирську службу він був нагороджений камилавкою. Згодом за ревне і старанне служіння він був возведений в сан протоієрея.

У післяреволюційний час отець Арсеній не став поступатися войовничому безбожництву. Продовжуючи виховувати своїх парафіян у православному дусі і зміцнювати у вірі. Він, зокрема, влаштовував численні прощі до православних святинь.

24 листопада 1922 року за протидію обновленському розколу влада заарештувала єпископа Старицького Петра (Звєрєва), який виконував на той час обов’язки керуючого Тверською єпархією. Того ж дня у Твері відбулися збори тверського духовенства і представників парафіяльних громад. Керівники зборів згодом склали виписку про прийняті на них рішення для відома духовенства і мирян.

1 березня 1923 року за проведення цих зборів були заарештовані протоієреї Іоанн Преображенський, Арсеній Троїцький, Арсеній Покровський, Макарій Комаров, Олександр Молчанов, Василій Рубцов і миряни Федір Роднов та Ілля Трубач. Їх ув’язнили в ОДПУ у Твері. 9 березня всіх заарештованих перевели до в’язниці ОДПУ в Москві.

16 травня 1923 року комісія з адміністративних висилок засудила протоієрея Арсенія та інших заарештованих на три роки ув’язнення в концтаборі. Отець Арсеній відбував покарання у Соловецькому таборі. Звільнившись 1926 року, він знову став служити у селі Селіхово.

1929 року радянська влада почала проводити заходи щодо знищення священнослужителів Православної Церкви та вільних селян. 18 лютого 1930 року двадцятирічний секретар комсомольського осередку в селі Мар’їно Герман Гущин, звернувшись до агента ОДПУ, сказав, що може дати свідчення про деяких селян. Як наслідок, 15 серпня 1930 року були заарештовані протоієрей Арсеній Троїцький, церковний староста Василь Кротов і селяни Андрій Башилов, Василь Трусов та Михайло Воронін.

22 листопада 1930 року трійка ОДПУ засудила протоієрея Арсенія на три роки заслання до Казахстану. Повернувшись, він став служити у храмі Покрови Пресвятої Богородиці в селі Власово Шатурського району Московської області.

28 жовтня 1937 року влада заарештувала весь клір Покровського храму, а саме трьох священників і двох дияконів. Перші допити проходили у сільському відділенні НКВС.

4 листопада протоієрей Арсеній підписав протоколи, складені слідчим, з визнанням провини в керівництві контрреволюційною групою церковників. На запитання слідчого, чи визнає він себе винним у систематичній контрреволюційній діяльності, отець Арсеній відповів: «Я вороже налаштований до ВКП(б), але після повернення із заслання проти радянської влади відкритої агітації не проводив».

Після перших допитів отець Арсеній був переведений до Таганської в’язниці в Москві. Тут 16 листопада священника допитав інший слідчий, але з застосуванням тих самих погроз. Цього разу отець Арсеній зайняв тверду позицію і не став підписувати жодних лжесвідчень.

17 листопада 1937 року трійка НКВС засудила священника на розстріл. Протоієрей Арсеній Троїцький був розстріляний того ж дня і похований у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.