Священномученик Аполлінарій, єпископ Равеннійський

Місяця липня на 23-й день

За царювання Римського імператора Клавдія (41–54) до Рима із Антіохії прийшов святий апостол Петро і висвятив антіохійця Аполлінарія, який прийшов із ним, на єпископа Равеннійського. Після цьогос вятий Аполлінарій прибув до Равенни як мандрівник і попросив притулку у місцевого жителя, воїна Іринея. У бесіді з ним він відкрив, ким є і з якою метою прийшов. У Іринея був сліпий син, якого святий Аполлінарій, звернувшись з молитвою до Господа, зцілив. Воїн Іриней і його сімейство першими в Равенні увірували в Христа.

Святитель залишився жити в будинку Іринея і проповідував про Христа всім, хто бажав слухати його слово. Одним із дивовижних зцілень, звершених святим Аполлінарієм, було зцілення невиліковно хворої дружини равеннського трибуна Фекли. Після того, як по молитві святого вона встала з ліжка зовсім здоровою, вона і трибун увірували в Христа.

У будинку трибуна святий Аполлінарій влаштував невелику церкву, де звершував Божественну літургію. Для новоохрещених равеннійців Аполлінарій висвятив двох пресвітерів, Адерета і Калокіра, а також двох дияконів.

Дванадцять років святий Аполлінарій благовістив у Равенні, і кількість християн неухильно збільшувалася. Язичницькі жерці поскаржилися на єпископа правителю Сатурніну. Святий Аполлінарій постав перед судом і був підданий жорстокому катуванню. Думаючи, що він помер, мучителі винесли його за місто, на берег моря і там кинули. Але святий був живий. Йому надала допомогу і дала притулок у своєму будинку одна благочестива вдова-християнка.

В її будинку святий Аполлінарій перебував шість місяців і продовжував таємно проповідувати про Христа. Про місце перебування святого стало відомо, коли він зцілив від німоти знатного жителя міста на ім’я Воніфатій, виконавши прохання його дружини, яка благала святого допомогти її чоловікові.

Після цього дива багато язичників навернулися до Христа, а святого Аполлінарія знову привели на суд і мучили, ставлячи босими ногами на розпечене вугілля. Вдруге його витягли за місто, але Господь знову зберіг йому життя.

Святий не припиняв проповіді доти, доки його не вигнали з міста. Деякий час священномученик Аполлінарій перебував в Італії, де, як і раніше, продовжував проповідувати Євангеліє. Равеннською Церквою керував у цей час пресвітер Калокір. Повернувшись у Равенну до своєї пастви, святий Аполлінарія знову постав перед судом і був засуджений на вигнання.

У тяжких кайданах його посадили на корабель, що плив до Іллірика. Два воїни зобов’язані були доставити його на місце заслання. За своїм єпископом добровільно пішли у вигнання три клірики. Дорогою судно зазнало корабельної аварії, після якої врятувалися тільки святий Аполлінарій, клірики, які супроводжували його, і два воїни. Воїни, слухаючи святого Аполлінарія, увірували в Господа і прийняли Хрещення.

Не знаходячи ніде притулку, подорожні прийшли до Місії, де святий Аполлінарій зцілив від прокази одного знатного жителя, за що отримав зі своїми супутниками притулок у його будинку. У цій країні святий Аполлінарій також невтомно проповідував про Христа і багатьох язичників навернув у християнство, за що зазнав переслідувань з боку невірних. Вони без пощади побили святого і, посадивши на корабель, що плив до Італії, відправили назад.

Після трирічної відсутності святий Аполлінарій повернувся до Равенни, і його з радістю прийняла його паства. Язичники ж, напавши на церкву, де святий звершував Божественну літургію, розігнали молільників, а святого потягли до жерців-ідолів у капище Аполлона. Щойно туди ввели священномученика Аполлінарія, ідол упав і розбився.

Жерці привели святого Аполлінарія на суд до нового правителя області, Тавруса. Аполлінарій звершив тут нове диво: зцілив сліпонародженого сина правителя. На знак подяки за зцілення сина Таврус постарався укрити святого Аполлінарія від розлюченого натовпу. Він відправив його до свого заміського маєтку, де охрестилися його син і дружина. Сам він, боячись гніву імператора, не прийняв Хрещення, але ставився з вдячністю і любов’ю до свого благодійника.

Чотири роки жив святий Аполлінарій у маєтку Тавруса і безперешкодно благовістив про Спасіння. Тим часом язичницькі жерці відправили донесення імператору Веспасіану з проханням засудити на смерть або вигнання християнського “волхва” Аполлінарія. Однак імператор відповів жерцям, що боги досить сильні, аби помститися за себе, якщо вважають себе ображеними.

Усе ж лють язичників наздогнала святого Аполлінарія: вони наздогнали його, коли святий вийшов із міста, прямуючи до найближчого селища, і жорстоко побили його. Християни знайшли його, ледве живого, і принесли до селища, де він пролежав сім днів. Під час передсмертної своєї хвороби святитель не переставав повчати свою паству й передрік, що після гонінь для християн настануть кращі часи, коли вони відкрито і вільно сповідуватимуть свою віру. Давши присутнім своє святительське благословення, священномученик Аполлінарій відійшов до Господа.

Святий Аполлінарій був єпископом Равенни двадцять вісім років і помер у 75 році.