Священномученик Анфім, єпископ Нікомідійський, і з ним мученики Феофіл диякон, Дорофей, Мардоній, Мигдоній, Петро, Індис, Горгоній, Зінон, Домна діва та Євфимій

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 3-й день

Священномученик Анфім, єпископ Нікомідійський, і з ним інші мученики постраждали під час гонінь на християн за часів імператорів Діоклетіана (284–305 рр.) і Максиміана (284–305 рр.). Переслідування християн особливо загострилися після того, як у Нікомідійському імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі й виявили щодо них нечувану жорстокість. В одній тільки Нікомідії в день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників.

Однак ці нелюдські дії не злякали християн: вони твердо сповідували свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Так, страдницьки померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мигдоній, Петро, Індис і Горгоній. Одні із них були усічені мечем, інші були спалені, засипані землею або втоплені в морі.

Зінон, воїн, за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім обезголовлений. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які дбали про те, щоб тіла святих мучеників були поховані.

Єпископ Анфім, який керував Нікомідійською церквою, на прохання пастви переховувався в селищі недалеко від Нікомідії. Звідти він звертався до християн з посланнями, в яких переконував їх твердо триматися святої віри і не боятися мук. Один із його листів, посланий з дияконом Феофілом, було перехоплено і передано імператору Максиміану. Феофіла піддали допиту і він помер під тортурами, так і не відкривши своїм мучителям місце перебування єпископа Анфіма.

Через деякий час Максиміану все ж вдалося дізнатися, де перебуває святий Анфім, і він послав по нього загін воїнів. На шляху зустрівся сам єпископ. Воїни не впізнали святого, проте він покликав їх до себе, пригостив обідом, а потім відкрив, що він і є той, кого вони шукають. Воїни не знали, що робити. Вони хотіли залишити святого і сказати імператорові, що не знайшли його. Єпископ Анфім не терпів брехні і не погодився на це. Воїни увірували в Христа і прийняли Святе Хрещення. Але святитель все ж змусив їх виконати наказ правителя.

Коли єпископ Анфім з’явився до царя, той наказав принести знаряддя страти і покласти перед ним. «Невже ти, царю, думаєш налякати мене знаряддями страти? — запитав святитель. — Ні, не злякаєш того, хто сам бажає померти за Христа! Страта лякає тільки малодушних, для яких тимчасове життя дорожче за все». Тоді цар розпорядився жорстоко мучити святого і усікти мечем. Єпископ Анфім до останнього подиху радісно славив Бога, за Якого сподобився постраждати († 302 р.).

Тропарі, кондаки, молитви та величання