Преподобна Матрона Власова сповідниця, інокиня
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 25-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Сповідниця Матрона Власова народилася 1889 року в селі Пузо Нижньогородської губернії в селянській сім’ї. У шість років вона залишилася сиротою і була віддана на виховання до Серафимо-Дивєєвського монастиря. У дівчинки виявилися здібності до малювання, і живопис став її послухом. Так у слухняності та молитві інокиня Матрона прожила в обителі до її закриття 1927 року.
Після закриття монастиря інокиня Матрона разом з трьома дивєєвськими сестрами оселилася у селі Кузятово Ардатовського району. Сестри прислуговували в церкві, заробляли рукоділлям, вели життя тихе і мирне, але й це викликало невдоволення місцевої влади. Їх заарештували у квітні 1933 року за звинуваченням у антирадянській агітації. 21 травня 1933 року інокиня Матрона була засуджена на три роки ув’язнення в Дмитровському таборі Московської області.
Відбувши строк ув’язнення, вона влаштувалася при церкві у селі Веригино Горьківської області і виконувала обов’язки півчої, сторожа та прибиральниці храму. 10 листопада 1937 року матушку заарештували вдруге, звинуватили у приналежності до «контрреволюційної церковно-фашистської організації» і засудили на десять років ув’язнення до Карагандинського табору.
У таборі вона працювала в лікарні прибиральницею. Начальство відзначало її сумлінну роботу та скромну поведінку. Після звільнення інокиня Матрона оселилася у селі Виєздному поблизу Арзамаса. Головним її заняттям, як і раніше, було служіння в церкві.
19 жовтня 1949 року її знову заарештували за матеріалами старої справи 1937 року. Влада звинуватила матушку Матрону у проведенні «ворожої роботи», намагалися змусити обмовити священника церкви села Веригино. Але зусилля слідчих ні до чого не призвели. Зрештою, сповідницю Матрону відправили на заслання до села Каменка Джамбульської області Казахстану.
Її брат у 1954 році написав клопотання про помилування сестри. Останні роки життя інокиня Матрона жила у нього в рідному селі Пузо. Односельці згадують, що матушка була дуже смиренною, мала тихий норов. Більшу частину дня вона молилася. Храм було закрито, і дивєєвські сестри відправляли служби по домівках, незважаючи на численні заборони та переслідування.
Інокиня Матрона мирно померла 7 листопада 1963 року. Її поховали на сільському кладовищі ліворуч від могил мучениць Євдокії, Дарії, Дарії і Марії.
У 2001 році преподобна Матрона (Власова) сповідниця була включена до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобноисповеднице Матроне Дивеевской (Власовой), глас 3
Ско́рби, гоне́ния, боле́зни мно́гия в годи́ну лю́тых испыта́ний претерпе́вшая и ве́рою тве́рдою пе́рвым му́чеником христиа́нским уподобившися, преподобноисповеднице Матро́но, моли́ся ко Го́споду о спасе́нии ду́ш на́ших.
Кондак преподобноисповеднице Матроне Дивеевской (Власовой), глас 6
Дне́сь проро́чество преподо́бнаго Серафи́ма испо́лнися:/ мно́жество новому́ченик Престо́лу Бо́жию со А́нгелы предстои́т,/ с ни́миже и преподобноисповедница Матро́на в Дивееве Небе́снем мо́лится непреста́нно о земно́м Оте́честве свое́м.
Ще в розробці