Преподобний Олександр (Уродов) сповідник, архімандрит

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 14-й день / вересня на 5-й день — знайдення мощей / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця жовтня на 8-й день — Собор В’ятських святих

Архімандрит Олександр, у миру Георгій Андрійович Уродов, народився 1882 року в сім’ї селянина села Невежкино Чембарського повіту Пензенської губернії. Закінчивши земську школу, він був призначений до своєї парафіяльної церкви півчим.

1901 року, вирушивши в подорож до міста Саров, Георгій зупинився в Санаксарському монастирі. Тут він вирішив присвятити своє життя чернечим трудам. 30 серпня 1911 року послушника Георгія постригли в чернецтво з ім’ям Олександр. Невдовзі в Тамбові він був висвячений в сан ієродиякона, а 22 липня 1913 року був рукопокладений на ієромонаха. 20 липня 1915 року братія обрала ієромонаха Олександра настоятелем Санаксарського монастиря, і архієпископ Кирил (Смирнов) возвів його в сан ігумена.

Наприкінці лютого 1918 року частина братії на чолі з ієромонахом Володимиром, яких підтримували більшовики, вчинили бунт у монастирі та змістили ігумена Олександра з посади настоятеля обителі. За постановою Військово-революційного трибуналу 27 березня 1918 року отець Олександр був заарештований. На допиті він винним себе не визнав, і трибунал постановив вислати його із монастиря.

3 квітня 1922 року згідно з ухвалою Священного Синоду отець Олександр був призначений намісником Семиєзерної пустині Казанської єпархії з возведенням у сан архімандрита. Влада і тут звернула на нього свій гнів: 1922 року отець Олександр був притягнутий до відповідальності у справі про вилучення церковних цінностей. Але, попри всі гоніння, того ж року він став активним учасником боротьби з обновленством у Казанському краї, а Семиєзерна пустинь завдяки його старанням перетворилася на осередок цієї боротьби.

31 жовтня 1928 року архімандрита Олександра заарештували і засудили на три роки концтабору і три роки заслання на Урал.

Після заслання отець Олександр опинився у В’ятській єпархії. 5 серпня 1935 року єпископ Яранський Димитрій (Поспєлов) призначив архімандрита Олександра до села Соболєво, нині Санчурського району Кіровської області. Тут протягом двадцяти шести років отець Олександр подвизався за Господа і скінчив свої дні.

Довгий час сповідник належав до числа так званих «тих, хто не поминає». У 1955 році він визнав обрання патріарха Олексія (Симанського) і возз’єднався з Патріаршою Церквою, написавши листа правлячому архієрею Кіровської єпархії архієпископу Веніаміну (Тихоницькому) з проханням про чернече поховання після його смерті.

14 серпня 1961 року, досягнувши глибокої старості, архімандрит Олександр відійшов до Господа. Його святі мощі нині перебувають у Санаксарському монастирі.