Собор Радонезьких святих

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 6-й день

Історія встановлення Собору Радонезьких святих сягає середини XVII століття. Саме тоді було відновлено перші списки учнів преподобного Сергія Радонезького і надруковано «Канон молебень преподобним і богоносним отцям нашим ігумену Сергію та учню його Никону, чудотворцям». Приблизно до того самого часу належить написання ікони Собору Радонезьких святих.

Наступні події щодо встановлення Собору Радонезьких святих пов’язані з ім’ям митрополита Московського Філарета. 1843 року намісник Троїце-Сергієвої лаври архімандрит Антоній з благословення і під наглядом митрополита Філарета влаштував спільножительне відділення лаври — Гефсиманський скит. 27 вересня 1853 року в скиту було освячено трапезну церкву в ім’я преподобних Сергія і Никона Радонезьких. До літнього свята знайдення мощей преподобного Сергія, яке святкується 5 липня за новим стилем, була складена «Служба преподобним отцям нашим Сергію і Никону, Радонезьким чудотворцям. У храмі їхньому, у скиті Гефсиманії».

Протягом XIV–XX століть утворився Патерик Троїце-Сергієвої лаври, до якого входять понад сімдесят п’ять угодників Божих, зокрема родичі, учні та співрозмовники преподобного Сергія, святі ченці Троїце-Сергієвої обителі.

11 червня 1981 року намісник Троїце-Сергієвої лаври архімандрит Ієронім освятив новий боковий вівтар на честь Собору Радонезьких святих, влаштований у північній частині храму на честь Всіх святих, у землі Руській просіявших, що під Успенським собором обителі.

З благословення патріарха Московського і всієї Русі Пимена було встановлено святкування Собору Радонезьких святих на наступний день після свята на честь знайдення мощей преподобного Сергія Радонезького — 6 липня за старим стилем.

19 липня 1981 року вперше відбулося урочисте святкування Собору Радонезьких святих.